Колір здоров’я в епоху блідості.
Колір здоров’я в епоху блідості.
Косметичні засоби мають довгу та цікаву історію, яка починається разом з розвитком людства. Разом з плином часу змінювалися цивілізації, люди та їх поведінка, цінності, бачення себе і навколишнього світу. Ці зміни були причиною створення і вдосконалення різних процесів і речей, які оточували людину. Однією з таких речей було мистецтво догляду за собою.
Незаперечною істиною є твердження, що « косметика – стара, як саме людство».
Мода на косметику йшла з Європи і саме в ті часи випускали дешеві книжечки косметичних рецептів.
В основному, косметика містила природні компоненти: трави, ягоди, воду, але нерідко аптекарі, що займалися розробкою чергового косметичного засобу, додавали ртуть і азотну кислоту. Тепер зрозуміло, чому з’явилася приказка «Краса вимагає жертв», адже ці речі небезпечні для життя.
В середині 18 століття поступово в моду увійшли рум’яна і помада, що служили для створення більш здорового кольору обличчя, як припускали французькі модниці. У Франції у 18столітті жінка без рум’ян почувала себе некомфортно. Версальський двір часів Людовика XV (за пристрасть до парфумів і косметики сучасники називали його «духмяним») був добряче шокований, коли до Франції прибула наречена спадкоємця престолу, яка нічого не знала про рум’яна. Потрібен був придворний вердикт для того, щоб принцеса почала рум’янитись….
У XIXстолітті рум’яна стали доступнішими, перетворившись із засобу для еліти на елемент повсякденного макіяжу. Популярними були пудрові текстури, що легко наносилися, а на зміну токсичним складам минулого прийшли безпечніші рослинні барвники, що створювали образ здорової, доглянутої жінки.
На початку століття використовували рідкі або пастоподібні рум’яна, але до середини XIX століття стали популярними сухі пудрові рум’яна, які зручніше було наносити.
До складу рум’ян часто входили маковий сік, іноді тальк або крохмаль. На відміну від попередніх епох, коли використовували свинець, виробники почали частіше дбати про безпеку.
Рум’яна символізували здоров’я та молодість. На відміну від блідості, що цінувалася раніше, легкий рум’янець став ознакою «квітучого» вигляду, але макіяж мав виглядати максимально природно.
Наприкінці XIX століття з’явилися перші синтетичні пігменти, що дозволило рум’янам стати стійкішими та різноманітнішими за відтінками. У цей період рум’яна часто ароматизували, щоб вони приємно пахли при використанні.
Так, косметика остаточно перестала вважатися чимось непристойним і використання рум’ян стало нормою для багатьох жінок. Рум’яна вважалися завершальним штрихом туалету, що дозволяв дамам виглядати свіжими навіть після довгих балів.
XIX століття принесло з собою культ чистого тіла.
В Європі застосували помаду, рум’яна, олівець для губ та ароматичні есенції. Обличчя не фарбували, а тільки підкреслювали його природні риси, відтіняли їх і робили ніжнішими. Французька косметика отримала загальне визнання: витончені білила і рум’яна відтінків великої палітри, фарба для брів і вій, англійський оцет (для відбілювання шкіри), помади у вигляді паличок «римська вода» і пахучі висівки для очищення волосся та багато іншого.
А.Дебе писав: «Свіжий і дещо пожвавлений рум’янцем колір обличчя є для нього тим же, що й промені сонця для природи. Біла, гладенька, пружна, прозора й свіжа шкіра по суті неодмінні умови для досконалої жіночої краси. Призначення косметичного мистецтва полягає у наданні та збереженні цих дорогоцінних якостей шкіри».
У XIX столітті рум’яна використовувалися для створення ілюзії молодості, здоров’я та «сором’язливого відтінку, часто у поєднанні з блідою шкірою». Жіночі портрети, написані в Качанівській садибі та навколишній місцевості відомим живописцем Костянтином Маковським протягом 1878-1887років, яскраво це засвідчують. Художник зображав не лише представниць аристократичного кола, які належали до родини Тарновських, а й простих українських красунь, щічки яких виграють легким яскравим рум’янцем.
Рум’яна – це особливий продукт декоративної косметики, що в різні часи і епохи сприймався неоднозначно: то вважалося супернеобхідним доповненням образу справжньої модниці, то навпаки їх відсутність була показником краси.
Але є основні факти з історії рум’ян:
- для виготовлення перших пігментів використали свинцевий сурик, вохру, товчені червоні ягоди і сік з шовковиці, буряка і полуниці;
- часто наносили рум’яна на обличчя шматочком бавовни;
- у епоху середньовіччя жінки практично не фарбувалися, тому про використання рум’ян навіть не йшла мова;
- перші сухі порошкові рум’яна в картонній коробочці схожі на ті, що ми використовуємо зараз, випустив французький парфумер Олександр Буржуа в 1863році.
Сучасні українські жінки все більше усвідомлюють важливість догляду за шкірою перед нанесенням макіяжу. Здорова та доглянута шкіра вважається основою макіяжу.
Сучасні рум’яна зазвичай складаються з порошку на основі тальку червоного кольору, який наносять пензлем на щоки, щоб підкреслити структуру кісток. Їх випускають у формі крему, рідини, пудри та гелю.
У наш час правильне використання рум’ян допомагає підкреслити сяйво обличчя, доглянутість і здоровий вид шкіри. А найголовніше – можна вибирати не тільки колір, але і звертати увагу на продукт, який буде не лише елементом декоративного відходу, а дійсно піклуватиметься про здоров’я.
Будьмо здорові!!!!!
Олена Трохименко, організаторка екскурсій
НІКЗ "Качанівка"
Косметичні засоби мають довгу та цікаву історію, яка починається разом з розвитком людства. Разом з плином часу змінювалися цивілізації, люди та їх поведінка, цінності, бачення себе і навколишнього світу. Ці зміни були причиною створення і вдосконалення різних процесів і речей, які оточували людину. Однією з таких речей було мистецтво догляду за собою.
Незаперечною істиною є твердження, що « косметика – стара, як саме людство».
Мода на косметику йшла з Європи і саме в ті часи випускали дешеві книжечки косметичних рецептів.
В основному, косметика містила природні компоненти: трави, ягоди, воду, але нерідко аптекарі, що займалися розробкою чергового косметичного засобу, додавали ртуть і азотну кислоту. Тепер зрозуміло, чому з’явилася приказка «Краса вимагає жертв», адже ці речі небезпечні для життя.
В середині 18 століття поступово в моду увійшли рум’яна і помада, що служили для створення більш здорового кольору обличчя, як припускали французькі модниці. У Франції у 18столітті жінка без рум’ян почувала себе некомфортно. Версальський двір часів Людовика XV (за пристрасть до парфумів і косметики сучасники називали його «духмяним») був добряче шокований, коли до Франції прибула наречена спадкоємця престолу, яка нічого не знала про рум’яна. Потрібен був придворний вердикт для того, щоб принцеса почала рум’янитись….
У XIXстолітті рум’яна стали доступнішими, перетворившись із засобу для еліти на елемент повсякденного макіяжу. Популярними були пудрові текстури, що легко наносилися, а на зміну токсичним складам минулого прийшли безпечніші рослинні барвники, що створювали образ здорової, доглянутої жінки.
На початку століття використовували рідкі або пастоподібні рум’яна, але до середини XIX століття стали популярними сухі пудрові рум’яна, які зручніше було наносити.
До складу рум’ян часто входили маковий сік, іноді тальк або крохмаль. На відміну від попередніх епох, коли використовували свинець, виробники почали частіше дбати про безпеку.
Рум’яна символізували здоров’я та молодість. На відміну від блідості, що цінувалася раніше, легкий рум’янець став ознакою «квітучого» вигляду, але макіяж мав виглядати максимально природно.
Наприкінці XIX століття з’явилися перші синтетичні пігменти, що дозволило рум’янам стати стійкішими та різноманітнішими за відтінками. У цей період рум’яна часто ароматизували, щоб вони приємно пахли при використанні.
Так, косметика остаточно перестала вважатися чимось непристойним і використання рум’ян стало нормою для багатьох жінок. Рум’яна вважалися завершальним штрихом туалету, що дозволяв дамам виглядати свіжими навіть після довгих балів.
XIX століття принесло з собою культ чистого тіла.
В Європі застосували помаду, рум’яна, олівець для губ та ароматичні есенції. Обличчя не фарбували, а тільки підкреслювали його природні риси, відтіняли їх і робили ніжнішими. Французька косметика отримала загальне визнання: витончені білила і рум’яна відтінків великої палітри, фарба для брів і вій, англійський оцет (для відбілювання шкіри), помади у вигляді паличок «римська вода» і пахучі висівки для очищення волосся та багато іншого.
А.Дебе писав: «Свіжий і дещо пожвавлений рум’янцем колір обличчя є для нього тим же, що й промені сонця для природи. Біла, гладенька, пружна, прозора й свіжа шкіра по суті неодмінні умови для досконалої жіночої краси. Призначення косметичного мистецтва полягає у наданні та збереженні цих дорогоцінних якостей шкіри».
У XIX столітті рум’яна використовувалися для створення ілюзії молодості, здоров’я та «сором’язливого відтінку, часто у поєднанні з блідою шкірою». Жіночі портрети, написані в Качанівській садибі та навколишній місцевості відомим живописцем Костянтином Маковським протягом 1878-1887років, яскраво це засвідчують. Художник зображав не лише представниць аристократичного кола, які належали до родини Тарновських, а й простих українських красунь, щічки яких виграють легким яскравим рум’янцем.
Рум’яна – це особливий продукт декоративної косметики, що в різні часи і епохи сприймався неоднозначно: то вважалося супернеобхідним доповненням образу справжньої модниці, то навпаки їх відсутність була показником краси.
Але є основні факти з історії рум’ян:
- для виготовлення перших пігментів використали свинцевий сурик, вохру, товчені червоні ягоди і сік з шовковиці, буряка і полуниці;
- часто наносили рум’яна на обличчя шматочком бавовни;
- у епоху середньовіччя жінки практично не фарбувалися, тому про використання рум’ян навіть не йшла мова;
- перші сухі порошкові рум’яна в картонній коробочці схожі на ті, що ми використовуємо зараз, випустив французький парфумер Олександр Буржуа в 1863році.
Сучасні українські жінки все більше усвідомлюють важливість догляду за шкірою перед нанесенням макіяжу. Здорова та доглянута шкіра вважається основою макіяжу.
Сучасні рум’яна зазвичай складаються з порошку на основі тальку червоного кольору, який наносять пензлем на щоки, щоб підкреслити структуру кісток. Їх випускають у формі крему, рідини, пудри та гелю.
У наш час правильне використання рум’ян допомагає підкреслити сяйво обличчя, доглянутість і здоровий вид шкіри. А найголовніше – можна вибирати не тільки колір, але і звертати увагу на продукт, який буде не лише елементом декоративного відходу, а дійсно піклуватиметься про здоров’я.
Будьмо здорові!!!!!
Олена Трохименко, організаторка екскурсій
НІКЗ "Качанівка"
 |  |  |
