Мушки: мова знаків на обличчі
Мушки: мова знаків на обличчі
Змінюються часи і вдача, жінки вже давно не потребують таємної мови знаків, які подавались мушками, а мають можливість підкреслювати свою красу за допомогою арсеналу косметики. Хоча мушка додавала особливого шарму та неповторної індивідуальності жінці.
Епоху правління Людовіка XIV, а саме XVII століття можна назвати «епохою флірту», а XVIII століття називали «галантне століття», які панували в Англії та Франції. Любов, зведена до безперервного і, часом, небезпечного кокетства була основою взаємовідносин бездіяльних аристократів. Добре вихована дама повинна була вміти фліртувати відразу з декількома хлопцями,
не виходячи за рамки пристойності. Найчастіше дама не могла прямо висловити кавалеру свою приязнь або, навпаки, відмовити у взаємності. Для цього вона вдавалася до алегорій. Пам’ятаючи часи «червоних підборів і величних перук», ми згадуємо і про цей маленький аксесуар. Мушка… Саме без неї дама «галантної доби» відчувала себе неодягненою. Назва «мушка» пішла від французького слова «mouche» (муха). Мушки, приклеєні на обличчі особливим чином, могли сказати про їхню власницю більше, ніж вона сама могла собі дозволити і вважалися обов'язковим елементом бального образу, який дозволяв спілкуватися без слів.
Своєю появою мушка зобов'язана британській герцогині Ньюкасл в XVII столітті. Шкіра герцогині залишала бажати кращого. Вона винахідливо обіграла свої недоліки за допомогою круглих шматочків чорної тафти, які на її обличчі
стали грати роль «штучних родимок». З їх допомогою вдалося не тільки «перемогти» нерівності шкіри, але і відтінити білизну особи. В Англії цей чорний кружечок стали називати «цятка краси», а ще - латочка.
В ті часи жіночу красу міг відразу знищити підступний ворог - віспа. Ця хвороба не жаліла нікого, а тим паче нашу «чистокровну» аристократію. Найпрекрасніші особи вкривалися пористими страшними шрамами, які не зникали навіть через багато років. Але треба жити далі… Ось і прийшли на допомогу і стали дуже популярні маленькі чорні клаптики з оксамиту та інших тканин із задньою клейкою стороною. З їх допомогою дами маскували некрасиві місця обличчя. Крім суто корекційної функції, мушка мала величезне значення для придворної красуні: за допомогою цього незначного шматочка
матеріалу можна було навіть змінити вираз обличчя. Приклеєна біля куточка рота, мушка робила обличчя ніби усміхненим. Великим плюсом для аристократії було те, що чорний колір робив білу шкіру ще білішою.
Існував справжній мушечний бізнес. Рекламне видання XVIII століття «Корисна книга паризьких адрес» повідомляла, що на вулиці Сен-Дені працює майстерня «Мушкові перлини». У ній можна не тільки придбати готовий товар, але і трафарети для самостійної творчості в цій галузі. Рекомендації професіоналів свідчили, що для виготовлення якісної мушки неодмінно потрібна нова тафта (або оксамит) і спеціальний клей. Форми мушок змінювалися, набували різного вигляду, в залежності від примх моди. Це могли бути півмісяці, трикутники, зірочки і навіть мушки-карети і мушки-кораблики. Карета символізувала, що дама не проти втекти з кавалером. Напівмісяць був натяком на нічне рандеву, а сердечко натякало на те, що наша дама закохана. Мушками можна було «викласти» цілі речення. Наприклад, «мені можна довіряти секрети», «в активному пошуку» та «не підходь».
У XVIII столітті мушки були не лише елементом макіяжу, а й витонченим засобом спілкування («мовою мушок»), де розташування чорного пластиру чи оксамиту сигналізувало про статус та наміри власниці. Якщо мушка розташована на чолі - величавість, на носі - успішність, на підборідді - сила волі, на вилицях - вітряний характер, над губою - пристрасть, на щоці - кокетство. Кругла мушка, розташована між скронею і оком, називалася «вбивцею» або «пристрасно особливою». Якщо на обличчі були дві-три мушки, то інтерпретація залежала від віку, положення в суспільстві і репутації жінки.
У XVII столітті навіть чоловіки почали клеїти на напудрене обличчя мушки - крихітні фігурки із чорної тафти. Після Французької революції мода на мушки зійшла нанівець.
Цікаво, а чи користувались дами качанівської садиби цими крихітками? Відомо, що господарі садиби були людьми не бідними, тож їхні дружини могли дозволити собі цей необхідний елемент моди. Якщо дивитись на портрети Ганни Дмитрівни (дружини Г.С.Тарновського), Людмили Володимирівни (дружини В.В.Тарновського – старшого ), Софії Василівни (дружини В. В.Тарновського –молодшого ), доньки П.І.Харитоненка – Олени Павлівни, бачимо, що на їхніх обличчях досконало накладений макіяж, тож модний елемент того часу певно мав своє місце на красунях. Мабуть, замовлялися коробочки з мушками десь в Європі і доставлялися модницям.
На початку 20-го століття мушки набувають більш декоративного значення. Ставили їх чорним олівцем або використовували спеціальні наклейки. Головна модниця 20-х років американська акторка Клара Боу любила додавати їх до
свого образу. В 50-х роках головною королевою мушок була американська кіноакторка, модель, співачка, кінопродюсерка та автобіографістка Мерлін Монро. Її натуральна родинка була такою ж відомою фішкою на весь світ, як і кучері та яскрава помада.
Сьогодні мушки повернулися як модний акцент, що символізує гру, ретро - естетику та індивідуальність. В даний час цей аксесуар використовується в кінематографі, театрі і на подіумі . Це стійкий татуаж, який тримається довго і виглядає як природна родимка. Процедура швидка (до 10 хвилин), зазвичай
безболісна, оскільки використовується знеболення. Ця краплинка акцентує увагу на обличчі та створює нотки пікантності та сексапільності.
Ольга Захарченко,організатор екскурсій
І категорії відділу культурно-освітньої роботи НІКЗ "Качанівка".
Епоху правління Людовіка XIV, а саме XVII століття можна назвати «епохою флірту», а XVIII століття називали «галантне століття», які панували в Англії та Франції. Любов, зведена до безперервного і, часом, небезпечного кокетства була основою взаємовідносин бездіяльних аристократів. Добре вихована дама повинна була вміти фліртувати відразу з декількома хлопцями,
не виходячи за рамки пристойності. Найчастіше дама не могла прямо висловити кавалеру свою приязнь або, навпаки, відмовити у взаємності. Для цього вона вдавалася до алегорій. Пам’ятаючи часи «червоних підборів і величних перук», ми згадуємо і про цей маленький аксесуар. Мушка… Саме без неї дама «галантної доби» відчувала себе неодягненою. Назва «мушка» пішла від французького слова «mouche» (муха). Мушки, приклеєні на обличчі особливим чином, могли сказати про їхню власницю більше, ніж вона сама могла собі дозволити і вважалися обов'язковим елементом бального образу, який дозволяв спілкуватися без слів.
Своєю появою мушка зобов'язана британській герцогині Ньюкасл в XVII столітті. Шкіра герцогині залишала бажати кращого. Вона винахідливо обіграла свої недоліки за допомогою круглих шматочків чорної тафти, які на її обличчі
стали грати роль «штучних родимок». З їх допомогою вдалося не тільки «перемогти» нерівності шкіри, але і відтінити білизну особи. В Англії цей чорний кружечок стали називати «цятка краси», а ще - латочка.
В ті часи жіночу красу міг відразу знищити підступний ворог - віспа. Ця хвороба не жаліла нікого, а тим паче нашу «чистокровну» аристократію. Найпрекрасніші особи вкривалися пористими страшними шрамами, які не зникали навіть через багато років. Але треба жити далі… Ось і прийшли на допомогу і стали дуже популярні маленькі чорні клаптики з оксамиту та інших тканин із задньою клейкою стороною. З їх допомогою дами маскували некрасиві місця обличчя. Крім суто корекційної функції, мушка мала величезне значення для придворної красуні: за допомогою цього незначного шматочка
матеріалу можна було навіть змінити вираз обличчя. Приклеєна біля куточка рота, мушка робила обличчя ніби усміхненим. Великим плюсом для аристократії було те, що чорний колір робив білу шкіру ще білішою.
Існував справжній мушечний бізнес. Рекламне видання XVIII століття «Корисна книга паризьких адрес» повідомляла, що на вулиці Сен-Дені працює майстерня «Мушкові перлини». У ній можна не тільки придбати готовий товар, але і трафарети для самостійної творчості в цій галузі. Рекомендації професіоналів свідчили, що для виготовлення якісної мушки неодмінно потрібна нова тафта (або оксамит) і спеціальний клей. Форми мушок змінювалися, набували різного вигляду, в залежності від примх моди. Це могли бути півмісяці, трикутники, зірочки і навіть мушки-карети і мушки-кораблики. Карета символізувала, що дама не проти втекти з кавалером. Напівмісяць був натяком на нічне рандеву, а сердечко натякало на те, що наша дама закохана. Мушками можна було «викласти» цілі речення. Наприклад, «мені можна довіряти секрети», «в активному пошуку» та «не підходь».
У XVIII столітті мушки були не лише елементом макіяжу, а й витонченим засобом спілкування («мовою мушок»), де розташування чорного пластиру чи оксамиту сигналізувало про статус та наміри власниці. Якщо мушка розташована на чолі - величавість, на носі - успішність, на підборідді - сила волі, на вилицях - вітряний характер, над губою - пристрасть, на щоці - кокетство. Кругла мушка, розташована між скронею і оком, називалася «вбивцею» або «пристрасно особливою». Якщо на обличчі були дві-три мушки, то інтерпретація залежала від віку, положення в суспільстві і репутації жінки.
У XVII столітті навіть чоловіки почали клеїти на напудрене обличчя мушки - крихітні фігурки із чорної тафти. Після Французької революції мода на мушки зійшла нанівець.
Цікаво, а чи користувались дами качанівської садиби цими крихітками? Відомо, що господарі садиби були людьми не бідними, тож їхні дружини могли дозволити собі цей необхідний елемент моди. Якщо дивитись на портрети Ганни Дмитрівни (дружини Г.С.Тарновського), Людмили Володимирівни (дружини В.В.Тарновського – старшого ), Софії Василівни (дружини В. В.Тарновського –молодшого ), доньки П.І.Харитоненка – Олени Павлівни, бачимо, що на їхніх обличчях досконало накладений макіяж, тож модний елемент того часу певно мав своє місце на красунях. Мабуть, замовлялися коробочки з мушками десь в Європі і доставлялися модницям.
На початку 20-го століття мушки набувають більш декоративного значення. Ставили їх чорним олівцем або використовували спеціальні наклейки. Головна модниця 20-х років американська акторка Клара Боу любила додавати їх до
свого образу. В 50-х роках головною королевою мушок була американська кіноакторка, модель, співачка, кінопродюсерка та автобіографістка Мерлін Монро. Її натуральна родинка була такою ж відомою фішкою на весь світ, як і кучері та яскрава помада.
Сьогодні мушки повернулися як модний акцент, що символізує гру, ретро - естетику та індивідуальність. В даний час цей аксесуар використовується в кінематографі, театрі і на подіумі . Це стійкий татуаж, який тримається довго і виглядає як природна родимка. Процедура швидка (до 10 хвилин), зазвичай
безболісна, оскільки використовується знеболення. Ця краплинка акцентує увагу на обличчі та створює нотки пікантності та сексапільності.
Ольга Захарченко,організатор екскурсій
І категорії відділу культурно-освітньої роботи НІКЗ "Качанівка".
 |  |  |
