Приємної прогулянки, Шановні гості!!!
20 травня працівники двох відділів (науково-дослідної та культурно-освітньої роботи НІКЗ "Качанівка") відвідали Державний дендрологічний парк "Тростянець" НАН України. А точніше, як це заведено було при Тарновських, з"їздили на гостини до своїх найближчих сусідів Скоропадських, і завдячуючи високому професіоналізму колег-екскурсоводів, дійсно перенеслись у позаминуле ХІХ століття.
Щиро вдячні пані Тетяні Кузьменко за цікаву, змістовну і пізнавальну екскурсію неповторним Тростянецьким парком; за любов, натхнення і позитивні емоції, подаровані нам.
Окрему подяку висловлюємо науковцю Маляренко Ростиславу за глибокі знання з історії цього унікального куточка Чернігівщини та за його громадянську позицію.
Бажаємо здоров"я, успіхів, творчих досягнень всім працівникам дендропарку в цей непростий для України час і сподіваємось на зворотній візит до Качанівки.
26 квітня в Національному історико – культурному заповіднику «Качанівка» відбулася презентація виставкового проекту «Дорогою вражень/уражень» громадського діяча та фотохудожника Миколи Миколайовича Черепа.
Матеріали проекту «Дорогою вражень/уражень» висвітлюють життя Дмитрівської, Бахмацької, Борзнянської, Парафіївської, Ічнянської, Талалаївської та Ніжинської територіальних громад у мирний час (враження) та після повномасштабного вторгнення (ураження).
У розділі «Враження» представлено підбірку фототворів з ландшафтами парку та архітектурою НІКЗ «Качанівка» та фрагмент фотовиставки «Стежками Тараса. Від Качанівки до Вашингтону».
У розділі «Ураження» - фотодокументи та речові докази воєнних злочинів, які були заподіяні російськими солдатами.
Окреме місце в проекті займає експозиція «Назавжди в небі», присвячена загиблому в українсько – російській війні пілоту родом з Парафіївки – майору Дмитру Бортнику.
18 квітня в Національному історико-культурному заповіднику "Качанівка" відбулася презентація виставки образотворчого мистецтва Першого приватного музею сучасного мистецтва України, власником і фундатором якого є Сергій Вікторович Цюпко.
Збірка музею нараховує близько 6 тисяч унікальних творів, вважається однією з найбільш повних і репрезентативних збірок українського живопису, графіки, скульптури та декоративно-ужиткового мистецтва ХХ-ХХІ століть. Приватне зібрання, яке почало формуватися ще тридцять років тому, отримало музейний статус.
17 червня 2005 року Музей сучасного мистецтва України відкрив свої двері для відвідувачів. Подія народження в культурному просторі Країни нової мистецької установи, стало знаковою. Це і музею дало поштовх на цілеспрямоване поповнення творами сучасних митців, у прагненні до презентації регіонального творчого розмаїття і мистецьких шкіл. Фокус комплектування музейних фондів спрямований і на спадщину, що так, чи інакше, впливає на сьогоденний художній контекст.
"АРТ- ВОЯЖ" - музейний проєкт, що мандрує, створили його у 2010 році і він не припиняє обертів в своєму пересуванні.
Стартувала музейна експозиція у Національному музеї Грузії. Поціновувачі мистецтва отримали можливість ознайомитися з творами музейної скарбниці. Необхідність в таких пересувних проєктах, відгуки вдячних відвідувачів і, водночас, налагодження дружніх стосунків, нових взаємоцікавих зв"язків виявилися надзвичайно потрібними, що і дало імпульс для продовження подорожування!
Кожна експозиція - це індивідуально створена підбірка творів, з урахуванням місця перебування, образу виставкових залів, зацікавлення глядача.
Виставка "АРТ-ВОЯЖ" на березі річки Смош, що на Чернігівщині, в Національному історико-культурному заповіднику "Качанівка" - це поєднання унікальної палацової архітектури 18-го сторіччя і сучасного мистецького виразу. Цікаво, що в свій час кращі представники культури: Тарас Шевченко, Микола Гоголь,Михайло Врубель, Ілля Рєпін, Михайло Глінка та багато інших надихалися перебуванням у садибі Тарновських та творили на території парку, а сьогодні в залах виставлені живописні твори їх нащадків, тих, хто виховувався на нашій національній культурі.
Музейна експозиція у Качанівському палаці в "Кімнаті-ліхтарик", яка в 50-х роках ХІХ ст. використовувалась як "чайна" нещодавно набула ще більш яскравого забарвлення.
ЇЇ було доповнено витонченим посудом, подарованим заповіднику громадянкою Канади українського походження Оленою Берикул-Криворучко.
Цікаві експонати відтворюють гостинну атмосферу, яка побутувала в садибі в ХІХ та на початку ХХ ст. і яку відтворив Олексій Волосков на картині "За чайним столом".
"ПРО ЩО МОВЧИТЬ ДУБ ГОГОЛЯ"
«Він усюди зоставався українцем по духу,
виніс із собою з сім’ї українські чесні ідеали,
а з пам′яті про старовину - порив до великого…»
(М. Драгоманов)
У Качанівському парку, неподалік урочища "Вовкотеча" росте старий, велетенських розмірів столітній дуб, який і досі називають "дубом Гоголя". Колись на ньому була табличка з написом: "Місце усамітнення М. В. Гоголя". Перебування письменника в Качанівці засвідчує його автограф у знаменитому альбомі Тарновських "Качанівка", який датується 1835 роком.
Микола Гоголь був однокашником Василя Тарновського. І хоча доля розвела "одноборщиків", як називав товаришів по гімназії Гоголь, протягом життя вони не тільки листувалися, а й неодноразово зустрічалися.
У своєму листі до Максимовича Микола Васильович характеризував Тарновського: "...Що ж до його рис характеру і душі, то це така людина, на яку завжди можна покластися. Він добрий і свіжий почуттями, як дитина, злегка мрійливий і завжди самовідданий. Він думає лише про ту користь, яку можна дати слухачам і по-дитячому відданий цій думці, аж до того, що зовсім не піклується про себе - винагороджують його чи ні. Для нього нема ні чинів, ні підвищення, ані честолюбства. Коли б навіть він не мав тих чеснот, що має, то й тоді я радив би взяти його за один лиш характер".
Про щирість стосунків між однокашниками свідчить і невимушений тон листа до Василя, де він цікавиться його особистим життям: "А что,как твоя женитьба? А я собираюсь крестить маленького крикуна-козленка, которий имеет от тебя быть. Пожалуйста, уведоми меня, когда будут крестины". На жаль, кумівство не відбулось.
Качанівську садибу Гоголь відвідував двічі: 1835 та 1848 роках. Тут він вперше читав "Повість про те, як посварився Іван Іванович з Іваном Никифоровичем" та "Тараса Бульбу".
Про що мріяв Гоголь біля дуба, який, за даними екстрасенсів, росте на межі між темною і світлою енергетичними зонами, які виношував думки? Гоголь мав не тільки письменницький дар, а й провидця і відчував, що станеться у ХХІ столітті: "Росія - це різка, якою батько карає своїх дітей, щоб потім її зламати". Гоголь порівнював Росію з птицею-трійкою. А сьогодні вона в такому розгоні, що невідомо чим це закінчиться для всього світу...
Олена Трохименко, організатор екскурсій НІКЗ "Качанівка"
Сьогодні виповнюється 186 років відтоді, коли народився Василь Тарновський-молодший (1838-1899) – активний громадський діяч, колекціонер української старовини, фундатор Чернігівського музею українських старожитностей (нині Чернігівського обласного історичного музею імені В.В.Тарновського). Згадаємо сьогодні Василя Тарновського (молодшого) і як щедрого мецената, благодійника, який усе життя присвятив цій шляхетній справі, пожертвувавши заради неї майже всіма родинними статками.
Це була людина видатна і авторитетна, складна і часто суперечлива, але завжди самобутня і яскрава. Василь Васильович відзначався однією надзвичайно цінною рисою – це був творець, людина, яка упродовж усього свого життя «стяжала» духовні і матеріальні цінності. Важко переоцінити його внесок в українську культуру. Брав активну участь у фінансуванні журналу «Київська старовина», його коштом проводились перші археологічні експедиції, фінансував видання творів Дмитра Яворницького, зібрав безцінну колекцію мистецької спадщини Тараса Шеаченка, виділяв кошти на утримання могили Кобзаря, був автором барельєфа письменника; зробив внески на спорудження пам’ятників І. Котляревського в Полтаві, Б. Хмельницького в Києві.
 |  |  |  |  |
20 травня працівники двох відділів (науково-дослідної та культурно-освітньої роботи НІКЗ "Качанівка") відвідали Державний дендрологічний парк "Тростянець" НАН України. А точніше, як це заведено було при Тарновських, з"їздили на гостини до своїх найближчих сусідів Скоропадських, і завдячуючи високому професіоналізму колег-екскурсоводів, дійсно перенеслись у позаминуле ХІХ століття.
Щиро вдячні пані Тетяні Кузьменко за цікаву, змістовну і пізнавальну екскурсію неповторним Тростянецьким парком; за любов, натхнення і позитивні емоції, подаровані нам.
Окрему подяку висловлюємо науковцю Маляренко Ростиславу за глибокі знання з історії цього унікального куточка Чернігівщини та за його громадянську позицію.
Бажаємо здоров"я, успіхів, творчих досягнень всім працівникам дендропарку в цей непростий для України час і сподіваємось на зворотній візит до Качанівки.
 |  |  |  |  |
26 квітня в Національному історико – культурному заповіднику «Качанівка» відбулася презентація виставкового проекту «Дорогою вражень/уражень» громадського діяча та фотохудожника Миколи Миколайовича Черепа.
Матеріали проекту «Дорогою вражень/уражень» висвітлюють життя Дмитрівської, Бахмацької, Борзнянської, Парафіївської, Ічнянської, Талалаївської та Ніжинської територіальних громад у мирний час (враження) та після повномасштабного вторгнення (ураження).
У розділі «Враження» представлено підбірку фототворів з ландшафтами парку та архітектурою НІКЗ «Качанівка» та фрагмент фотовиставки «Стежками Тараса. Від Качанівки до Вашингтону».
У розділі «Ураження» - фотодокументи та речові докази воєнних злочинів, які були заподіяні російськими солдатами.
Окреме місце в проекті займає експозиція «Назавжди в небі», присвячена загиблому в українсько – російській війні пілоту родом з Парафіївки – майору Дмитру Бортнику.
 |  |  |  |  |
Збірка музею нараховує близько 6 тисяч унікальних творів, вважається однією з найбільш повних і репрезентативних збірок українського живопису, графіки, скульптури та декоративно-ужиткового мистецтва ХХ-ХХІ століть. Приватне зібрання, яке почало формуватися ще тридцять років тому, отримало музейний статус.
17 червня 2005 року Музей сучасного мистецтва України відкрив свої двері для відвідувачів. Подія народження в культурному просторі Країни нової мистецької установи, стало знаковою. Це і музею дало поштовх на цілеспрямоване поповнення творами сучасних митців, у прагненні до презентації регіонального творчого розмаїття і мистецьких шкіл. Фокус комплектування музейних фондів спрямований і на спадщину, що так, чи інакше, впливає на сьогоденний художній контекст.
"АРТ- ВОЯЖ" - музейний проєкт, що мандрує, створили його у 2010 році і він не припиняє обертів в своєму пересуванні.
Стартувала музейна експозиція у Національному музеї Грузії. Поціновувачі мистецтва отримали можливість ознайомитися з творами музейної скарбниці. Необхідність в таких пересувних проєктах, відгуки вдячних відвідувачів і, водночас, налагодження дружніх стосунків, нових взаємоцікавих зв"язків виявилися надзвичайно потрібними, що і дало імпульс для продовження подорожування!
Кожна експозиція - це індивідуально створена підбірка творів, з урахуванням місця перебування, образу виставкових залів, зацікавлення глядача.
Виставка "АРТ-ВОЯЖ" на березі річки Смош, що на Чернігівщині, в Національному історико-культурному заповіднику "Качанівка" - це поєднання унікальної палацової архітектури 18-го сторіччя і сучасного мистецького виразу. Цікаво, що в свій час кращі представники культури: Тарас Шевченко, Микола Гоголь,Михайло Врубель, Ілля Рєпін, Михайло Глінка та багато інших надихалися перебуванням у садибі Тарновських та творили на території парку, а сьогодні в залах виставлені живописні твори їх нащадків, тих, хто виховувався на нашій національній культурі.
 |  |  |  |
ЇЇ було доповнено витонченим посудом, подарованим заповіднику громадянкою Канади українського походження Оленою Берикул-Криворучко.
Цікаві експонати відтворюють гостинну атмосферу, яка побутувала в садибі в ХІХ та на початку ХХ ст. і яку відтворив Олексій Волосков на картині "За чайним столом".
 |  |
"ПРО ЩО МОВЧИТЬ ДУБ ГОГОЛЯ"
«Він усюди зоставався українцем по духу,
виніс із собою з сім’ї українські чесні ідеали,
а з пам′яті про старовину - порив до великого…»
(М. Драгоманов)
У Качанівському парку, неподалік урочища "Вовкотеча" росте старий, велетенських розмірів столітній дуб, який і досі називають "дубом Гоголя". Колись на ньому була табличка з написом: "Місце усамітнення М. В. Гоголя". Перебування письменника в Качанівці засвідчує його автограф у знаменитому альбомі Тарновських "Качанівка", який датується 1835 роком.
Микола Гоголь був однокашником Василя Тарновського. І хоча доля розвела "одноборщиків", як називав товаришів по гімназії Гоголь, протягом життя вони не тільки листувалися, а й неодноразово зустрічалися.
У своєму листі до Максимовича Микола Васильович характеризував Тарновського: "...Що ж до його рис характеру і душі, то це така людина, на яку завжди можна покластися. Він добрий і свіжий почуттями, як дитина, злегка мрійливий і завжди самовідданий. Він думає лише про ту користь, яку можна дати слухачам і по-дитячому відданий цій думці, аж до того, що зовсім не піклується про себе - винагороджують його чи ні. Для нього нема ні чинів, ні підвищення, ані честолюбства. Коли б навіть він не мав тих чеснот, що має, то й тоді я радив би взяти його за один лиш характер".
Про щирість стосунків між однокашниками свідчить і невимушений тон листа до Василя, де він цікавиться його особистим життям: "А что,как твоя женитьба? А я собираюсь крестить маленького крикуна-козленка, которий имеет от тебя быть. Пожалуйста, уведоми меня, когда будут крестины". На жаль, кумівство не відбулось.
Качанівську садибу Гоголь відвідував двічі: 1835 та 1848 роках. Тут він вперше читав "Повість про те, як посварився Іван Іванович з Іваном Никифоровичем" та "Тараса Бульбу".
Про що мріяв Гоголь біля дуба, який, за даними екстрасенсів, росте на межі між темною і світлою енергетичними зонами, які виношував думки? Гоголь мав не тільки письменницький дар, а й провидця і відчував, що станеться у ХХІ столітті: "Росія - це різка, якою батько карає своїх дітей, щоб потім її зламати". Гоголь порівнював Росію з птицею-трійкою. А сьогодні вона в такому розгоні, що невідомо чим це закінчиться для всього світу...
Олена Трохименко, організатор екскурсій НІКЗ "Качанівка"
 |
Сьогодні виповнюється 186 років відтоді, коли народився Василь Тарновський-молодший (1838-1899) – активний громадський діяч, колекціонер української старовини, фундатор Чернігівського музею українських старожитностей (нині Чернігівського обласного історичного музею імені В.В.Тарновського). Згадаємо сьогодні Василя Тарновського (молодшого) і як щедрого мецената, благодійника, який усе життя присвятив цій шляхетній справі, пожертвувавши заради неї майже всіма родинними статками.
Це була людина видатна і авторитетна, складна і часто суперечлива, але завжди самобутня і яскрава. Василь Васильович відзначався однією надзвичайно цінною рисою – це був творець, людина, яка упродовж усього свого життя «стяжала» духовні і матеріальні цінності. Важко переоцінити його внесок в українську культуру. Брав активну участь у фінансуванні журналу «Київська старовина», його коштом проводились перші археологічні експедиції, фінансував видання творів Дмитра Яворницького, зібрав безцінну колекцію мистецької спадщини Тараса Шеаченка, виділяв кошти на утримання могили Кобзаря, був автором барельєфа письменника; зробив внески на спорудження пам’ятників І. Котляревського в Полтаві, Б. Хмельницького в Києві.
Авторизація
У цей день
Друзі