Приємної прогулянки, Шановні гості!!!
Музейна експозиція у Качанівському палаці в "Кімнаті-ліхтарик", яка в 50-х роках ХІХ ст. використовувалась як "чайна" нещодавно набула ще більш яскравого забарвлення.
ЇЇ було доповнено витонченим посудом, подарованим заповіднику громадянкою Канади українського походження Оленою Берикул-Криворучко.
Цікаві експонати відтворюють гостинну атмосферу, яка побутувала в садибі в ХІХ та на початку ХХ ст. і яку відтворив Олексій Волосков на картині "За чайним столом".
"ПРО ЩО МОВЧИТЬ ДУБ ГОГОЛЯ"
«Він усюди зоставався українцем по духу,
виніс із собою з сім’ї українські чесні ідеали,
а з пам′яті про старовину - порив до великого…»
(М. Драгоманов)
У Качанівському парку, неподалік урочища "Вовкотеча" росте старий, велетенських розмірів столітній дуб, який і досі називають "дубом Гоголя". Колись на ньому була табличка з написом: "Місце усамітнення М. В. Гоголя". Перебування письменника в Качанівці засвідчує його автограф у знаменитому альбомі Тарновських "Качанівка", який датується 1835 роком.
Микола Гоголь був однокашником Василя Тарновського. І хоча доля розвела "одноборщиків", як називав товаришів по гімназії Гоголь, протягом життя вони не тільки листувалися, а й неодноразово зустрічалися.
У своєму листі до Максимовича Микола Васильович характеризував Тарновського: "...Що ж до його рис характеру і душі, то це така людина, на яку завжди можна покластися. Він добрий і свіжий почуттями, як дитина, злегка мрійливий і завжди самовідданий. Він думає лише про ту користь, яку можна дати слухачам і по-дитячому відданий цій думці, аж до того, що зовсім не піклується про себе - винагороджують його чи ні. Для нього нема ні чинів, ні підвищення, ані честолюбства. Коли б навіть він не мав тих чеснот, що має, то й тоді я радив би взяти його за один лиш характер".
Про щирість стосунків між однокашниками свідчить і невимушений тон листа до Василя, де він цікавиться його особистим життям: "А что,как твоя женитьба? А я собираюсь крестить маленького крикуна-козленка, которий имеет от тебя быть. Пожалуйста, уведоми меня, когда будут крестины". На жаль, кумівство не відбулось.
Качанівську садибу Гоголь відвідував двічі: 1835 та 1848 роках. Тут він вперше читав "Повість про те, як посварився Іван Іванович з Іваном Никифоровичем" та "Тараса Бульбу".
Про що мріяв Гоголь біля дуба, який, за даними екстрасенсів, росте на межі між темною і світлою енергетичними зонами, які виношував думки? Гоголь мав не тільки письменницький дар, а й провидця і відчував, що станеться у ХХІ столітті: "Росія - це різка, якою батько карає своїх дітей, щоб потім її зламати". Гоголь порівнював Росію з птицею-трійкою. А сьогодні вона в такому розгоні, що невідомо чим це закінчиться для всього світу...
Олена Трохименко, організатор екскурсій НІКЗ "Качанівка"
Сьогодні виповнюється 186 років відтоді, коли народився Василь Тарновський-молодший (1838-1899) – активний громадський діяч, колекціонер української старовини, фундатор Чернігівського музею українських старожитностей (нині Чернігівського обласного історичного музею імені В.В.Тарновського). Згадаємо сьогодні Василя Тарновського (молодшого) і як щедрого мецената, благодійника, який усе життя присвятив цій шляхетній справі, пожертвувавши заради неї майже всіма родинними статками.
Це була людина видатна і авторитетна, складна і часто суперечлива, але завжди самобутня і яскрава. Василь Васильович відзначався однією надзвичайно цінною рисою – це був творець, людина, яка упродовж усього свого життя «стяжала» духовні і матеріальні цінності. Важко переоцінити його внесок в українську культуру. Брав активну участь у фінансуванні журналу «Київська старовина», його коштом проводились перші археологічні експедиції, фінансував видання творів Дмитра Яворницького, зібрав безцінну колекцію мистецької спадщини Тараса Шеаченка, виділяв кошти на утримання могили Кобзаря, був автором барельєфа письменника; зробив внески на спорудження пам’ятників І. Котляревського в Полтаві, Б. Хмельницького в Києві.
Черговий мистецький дарунок отримав Національний історико-культурний заповідник "Качанівка" від небайдужих меценатів на відзначення 210-ї річниці від дня народження Кобзаря. Це копія «Автопортрету» 1861 р. пензля Тараса Шевченка. Окрема подяка членкині спілки художників України Ірині Годуновій, яка на високому професійному рівні виконала дану роботу. Автопортрет є авторською копією, що експонувався на виставці в Академії мистецтв 1860 р. Датується на підставі спогадів В. М. Лазаревського: «… январь и февраль [1861] просидел он почти безвыходно в комнате, изредка только посещая коротких знакомых. В это время он продолжал заниматься гравированием, писал копию со своего портрета, бывшего на выставке». Загалом ця робота закарбувала для нащадків образ Кобзаря в останні моменти його життя, що робить його особливо цінним.
14 грудня 2023 року в Національному історико-культурному заповіднику «Качанівка» відбулося вшанування памꞌяті заслуженої художниці України, членкині Національної спілки художників України Лариси Олександрівни Годунової , яка відійшла у вічність у листопаді цього року. Вшанування матиме продовження і в наступному році, коли експозиційний простір заповідника представлять роботи мисткині, створені нею в різні періоди життя, в рамках постійно діючої виставки «Качанівка в поколіннях майстрів». Це результат довготривалої співпраці заповідника з донькою художниці – мисткинею, членкинею Національної спілки художників України Іриною Годуновою.
 |  |  |  |
ЇЇ було доповнено витонченим посудом, подарованим заповіднику громадянкою Канади українського походження Оленою Берикул-Криворучко.
Цікаві експонати відтворюють гостинну атмосферу, яка побутувала в садибі в ХІХ та на початку ХХ ст. і яку відтворив Олексій Волосков на картині "За чайним столом".
 |  |
"ПРО ЩО МОВЧИТЬ ДУБ ГОГОЛЯ"
«Він усюди зоставався українцем по духу,
виніс із собою з сім’ї українські чесні ідеали,
а з пам′яті про старовину - порив до великого…»
(М. Драгоманов)
У Качанівському парку, неподалік урочища "Вовкотеча" росте старий, велетенських розмірів столітній дуб, який і досі називають "дубом Гоголя". Колись на ньому була табличка з написом: "Місце усамітнення М. В. Гоголя". Перебування письменника в Качанівці засвідчує його автограф у знаменитому альбомі Тарновських "Качанівка", який датується 1835 роком.
Микола Гоголь був однокашником Василя Тарновського. І хоча доля розвела "одноборщиків", як називав товаришів по гімназії Гоголь, протягом життя вони не тільки листувалися, а й неодноразово зустрічалися.
У своєму листі до Максимовича Микола Васильович характеризував Тарновського: "...Що ж до його рис характеру і душі, то це така людина, на яку завжди можна покластися. Він добрий і свіжий почуттями, як дитина, злегка мрійливий і завжди самовідданий. Він думає лише про ту користь, яку можна дати слухачам і по-дитячому відданий цій думці, аж до того, що зовсім не піклується про себе - винагороджують його чи ні. Для нього нема ні чинів, ні підвищення, ані честолюбства. Коли б навіть він не мав тих чеснот, що має, то й тоді я радив би взяти його за один лиш характер".
Про щирість стосунків між однокашниками свідчить і невимушений тон листа до Василя, де він цікавиться його особистим життям: "А что,как твоя женитьба? А я собираюсь крестить маленького крикуна-козленка, которий имеет от тебя быть. Пожалуйста, уведоми меня, когда будут крестины". На жаль, кумівство не відбулось.
Качанівську садибу Гоголь відвідував двічі: 1835 та 1848 роках. Тут він вперше читав "Повість про те, як посварився Іван Іванович з Іваном Никифоровичем" та "Тараса Бульбу".
Про що мріяв Гоголь біля дуба, який, за даними екстрасенсів, росте на межі між темною і світлою енергетичними зонами, які виношував думки? Гоголь мав не тільки письменницький дар, а й провидця і відчував, що станеться у ХХІ столітті: "Росія - це різка, якою батько карає своїх дітей, щоб потім її зламати". Гоголь порівнював Росію з птицею-трійкою. А сьогодні вона в такому розгоні, що невідомо чим це закінчиться для всього світу...
Олена Трохименко, організатор екскурсій НІКЗ "Качанівка"
 |
Сьогодні виповнюється 186 років відтоді, коли народився Василь Тарновський-молодший (1838-1899) – активний громадський діяч, колекціонер української старовини, фундатор Чернігівського музею українських старожитностей (нині Чернігівського обласного історичного музею імені В.В.Тарновського). Згадаємо сьогодні Василя Тарновського (молодшого) і як щедрого мецената, благодійника, який усе життя присвятив цій шляхетній справі, пожертвувавши заради неї майже всіма родинними статками.
Це була людина видатна і авторитетна, складна і часто суперечлива, але завжди самобутня і яскрава. Василь Васильович відзначався однією надзвичайно цінною рисою – це був творець, людина, яка упродовж усього свого життя «стяжала» духовні і матеріальні цінності. Важко переоцінити його внесок в українську культуру. Брав активну участь у фінансуванні журналу «Київська старовина», його коштом проводились перші археологічні експедиції, фінансував видання творів Дмитра Яворницького, зібрав безцінну колекцію мистецької спадщини Тараса Шеаченка, виділяв кошти на утримання могили Кобзаря, був автором барельєфа письменника; зробив внески на спорудження пам’ятників І. Котляревського в Полтаві, Б. Хмельницького в Києві.
 |
Черговий мистецький дарунок отримав Національний історико-культурний заповідник "Качанівка" від небайдужих меценатів на відзначення 210-ї річниці від дня народження Кобзаря. Це копія «Автопортрету» 1861 р. пензля Тараса Шевченка. Окрема подяка членкині спілки художників України Ірині Годуновій, яка на високому професійному рівні виконала дану роботу. Автопортрет є авторською копією, що експонувався на виставці в Академії мистецтв 1860 р. Датується на підставі спогадів В. М. Лазаревського: «… январь и февраль [1861] просидел он почти безвыходно в комнате, изредка только посещая коротких знакомых. В это время он продолжал заниматься гравированием, писал копию со своего портрета, бывшего на выставке». Загалом ця робота закарбувала для нащадків образ Кобзаря в останні моменти його життя, що робить його особливо цінним.
Сьогодні Національний історико-культурний заповідник "Качанівка" отримав подяку від військових за необхідну і активну участь у наданні допомоги маскувальними сітками. Подяку заповіднику передала селищний голова Парафіївської об'єднаної громади Галина Петруша.
Подяка від військових - це почесна нагорода для колективу заповідника. Це визнання важливості тієї безкорисливої роботи, яку виконують співробітники на підтримку наших захисників.
Щиро дякуємо бійцям військової частини за їхню стійкість і щоденну героїчну працю!
Подяка від військових - це почесна нагорода для колективу заповідника. Це визнання важливості тієї безкорисливої роботи, яку виконують співробітники на підтримку наших захисників.
Щиро дякуємо бійцям військової частини за їхню стійкість і щоденну героїчну працю!
 |  |
ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЛИСТ – ЗАПРОШЕННЯ
ШАНОВНІ КОЛЕГИ!
Національний історико-культурний заповідник «Качанівка» запрошує до участі в роботі ІХ Качанівських читань, в рамках яких 10 жовтня 2024 року відбудеться наукова конференція «Садиба: генезис в часі і просторі», присвячена 145-річчю від дня народження Олени Харитоненко (1879-1948), останньої господині качанівської дворянської садиби (1914-1918).
18 січня в Національному історико-культурному заповіднику "Качанівка" відбулася презентація виставки
18 січня в Національному історико-культурному заповіднику "Качанівка" відбулася презентація виставки образотворчого мистецтва "Качанівка в поколіннях митців". Виставка представляє сукупно твори відомих і талановитих представниць мистецької арт-династії Годунових, Лариси Олександрівни та Ірини Георгіївни, заслужених художниць України, членкинь Національної спілки художників України. На виставці представлено більше 60 оригінальних живописних картин з творчого доробку майстринь. Серед них - натюрморти і мальовничі качанівські архітектурні пейзажі. Картини з видами пам'яток заповідника дуже точні в передачі деталей. Тому вони одразу пізнаються,викликають особливий настрій і мають свій унікальний характер.
 |  |  |  |
Сьогодні у лавах Збройних Сил України чотири співробітники Національного історико-культурного заповідника «Качанівка». Зі зброєю в руках вони боронять Україну на різних напрямках. Війна показала, наскільки сьогодні важливі такі моральні якості як людяність і підтримка. Тож колектив заповідника, згуртувавшись, не лише плете маскувальні сітки, а й передав для хлопців матеріальну допомогу: бензопила, павербанки.
 |
14 грудня 2023 року в Національному історико-культурному заповіднику «Качанівка» відбулося вшанування памꞌяті заслуженої художниці України, членкині Національної спілки художників України Лариси Олександрівни Годунової , яка відійшла у вічність у листопаді цього року. Вшанування матиме продовження і в наступному році, коли експозиційний простір заповідника представлять роботи мисткині, створені нею в різні періоди життя, в рамках постійно діючої виставки «Качанівка в поколіннях майстрів». Це результат довготривалої співпраці заповідника з донькою художниці – мисткинею, членкинею Національної спілки художників України Іриною Годуновою.
 |  |  |  |  |
Авторизація
У цей день
Друзі