8 червня 2019 року Національний історико-культурний заповідник «Качанівка» зустрічав учасників і гостей Другого Всеукраїнського відкритого дитячого фестивалю патріотичної пісні та поезії «Чернігівська Січ». Фестиваль об'єднав навколо себе людей, які небайдужі до рідної землі, до рідної мови, а ще більше – до неньки України.
В цьому році виповнюється 215 років від дня народження відомого композитора Михайла Івановича Глінки, який народився 20 травня 1804 року на Смоленщині (с. Новоспаське), де і провів дитячі та юнацькі роки. Близьке знайомство з народною піснею і кріпосним оркестром мали великий вплив на його подальше життя. Тим паче, з 11 років майбутній композитор навчався гри на фортепіано, він виявив неабиякі здібності і палку любов до музики. «Музика – це моя душа»,- говорив він.
У 13 років Глінку відвезли до Петербурга, де він вчився в благородному пансіоні при Педагогічному інституті. Провчившись там 4 роки, він не перестав займатись музикою: він брав уроки фортепіанної гри, займався співом, вивчав теорію музики.
Життя такої людини, як Шевченко, має велике значення для майбутніх поколінь, з ким поєднується доля мільйонів народу. В ньому злилися духовні сили всього кріпацького люду, він виріс на рідному грунті, политому потом і кров’ю нашого годувальника - селянина. Життям своїм, так само, як і поезією, Тарас Григорович показав освіченим людям кричущу неправду кріпацтва, роз’яснив туманні перекази старовини, осмислив для нас народну поезію, народний побут, змалював типи народного характеру. Тарас Шевченко – унікальний поет величезної сили духу і протесту, геніальної віри і наснаги, неповторної краси вислову. Це видатний поет, філософ, художник, громадянин, захисник усього українського. А ось в особистому житті Тарас Григорович Шевченко був глибоко нещасним. Пекуча мріяКобзаря про дружину, дітей, про родинне щастязалишилася маревом.
( до 215-ї річниці від дня народженння М.А Маркевича).
Маркевич Микола Андрійович – український історик, фольклорист, поет, композитор. Народився в селі Дунаєць на Глухівщині. Жив з 1809 року в селі Сокиренці Срібнянського рн., пізніше в селі Рудівка Прилуцького рн. Походив він з відомого в Гетьмапщині старшинського роду Маркевичів. Його батько Андрій Маркевич, внук віце-канцлера В.Кочубея, співучень В.Жуковського, деякий час служив перекладачем іноземних справ у Дрездені і Константинополі. Пізніше у своїй садибі займався бджільництвом, садівництвом. У спадок від батька Микола Андрійович отримав маєток с. Турівка, Згурівського рн. Київської обл. і 700 кріпаків.
«Живу думкою одною про ті світлі часи, коли людина стане володарем своєї долі, свого щастя» — так писала Марко Вовчок — класик української літератури, прозаїк, поетеса, перекладачка, засновниця дитячої української прози.
Народилася Марко Вовчок (у дiвоцтвi Марiя Олександрiвна Вiлiнська; у замiжжi — Маркович (у першому шлюбi), Лобач-Жученко (у другому) 10 грудня (22 за старим стилем) 1833 року в маєтку Єкатерининське Єлецького повіту Орловської губернії у збіднілій дворянській сім’ї майора Сибiрського гренадерського полку Олександра Олексiйовича Вiлiнського (Вiленського). Мати письменницi, Параскева Петрiвна, походила з дрiбномаєткового дворянського роду Данилових була грамотною людиною, знала декілька мов, любила музику, чудово співала. Дитинство Марії пройшло в батьківському будинку, де ще ріс молодший брат Дмитро (1840 — після 1911). Дмитро Олександрович Вілінський також був відомим письменником. Згадував Дмитро, що ще з юних літ Марія прагнула до науки, не мала бажання гнатись за сучасною модою, завжди одягалась просто, рівно викладала коси і ці звички залишились у неї на все життя.
до 215–ї річниці народження композитора
В цьому році виповнюється 215 років від дня народження відомого композитора Михайла Івановича Глінки, який народився 20 травня 1804 року на Смоленщині (с. Новоспаське), де і провів дитячі та юнацькі роки. Близьке знайомство з народною піснею і кріпосним оркестром мали великий вплив на його подальше життя. Тим паче, з 11 років майбутній композитор навчався гри на фортепіано, він виявив неабиякі здібності і палку любов до музики. «Музика – це моя душа»,- говорив він.
У 13 років Глінку відвезли до Петербурга, де він вчився в благородному пансіоні при Педагогічному інституті. Провчившись там 4 роки, він не перестав займатись музикою: він брав уроки фортепіанної гри, займався співом, вивчав теорію музики.
(до 205-ї річниці від дня народження Т.Г.Шевченка)
Життя такої людини, як Шевченко, має велике значення для майбутніх поколінь, з ким поєднується доля мільйонів народу. В ньому злилися духовні сили всього кріпацького люду, він виріс на рідному грунті, политому потом і кров’ю нашого годувальника - селянина. Життям своїм, так само, як і поезією, Тарас Григорович показав освіченим людям кричущу неправду кріпацтва, роз’яснив туманні перекази старовини, осмислив для нас народну поезію, народний побут, змалював типи народного характеру. Тарас Шевченко – унікальний поет величезної сили духу і протесту, геніальної віри і наснаги, неповторної краси вислову. Це видатний поет, філософ, художник, громадянин, захисник усього українського. А ось в особистому житті Тарас Григорович Шевченко був глибоко нещасним. Пекуча мріяКобзаря про дружину, дітей, про родинне щастязалишилася маревом.
( до 215-ї річниці від дня народженння М.А Маркевича).Маркевич Микола Андрійович – український історик, фольклорист, поет, композитор. Народився в селі Дунаєць на Глухівщині. Жив з 1809 року в селі Сокиренці Срібнянського рн., пізніше в селі Рудівка Прилуцького рн. Походив він з відомого в Гетьмапщині старшинського роду Маркевичів. Його батько Андрій Маркевич, внук віце-канцлера В.Кочубея, співучень В.Жуковського, деякий час служив перекладачем іноземних справ у Дрездені і Константинополі. Пізніше у своїй садибі займався бджільництвом, садівництвом. У спадок від батька Микола Андрійович отримав маєток с. Турівка, Згурівського рн. Київської обл. і 700 кріпаків.
Качанівка – це єдиний палацово - парковий ансамбль, що зберігся сьогодні у комплексі. Заснований у 1770 році, у 1981- став історико – культурним заповідником і лише у 2001 р. отримав статус національного. Між цими датами історія розквіту та занепаду унікальної пам′ятки садово – паркового мистецтва.
Протягом більш ніж двохсот років Качанівка змінила не один десяток власників – від генерального есаула Івана Ломиковського до поміщиків Тарновських, які надали їй довершеності та досконалості. Заснована була відомим полководцем, генерал – губернатором Малоросії, героєм російсько – турецьких війн, графом Петром Олександровичем Рум′янцевим– Задунайським (1772 р.). За проектом Карла Бланка зодчим Максимом Мосцепановим був побудований розкішний палац у романтичному стилі з елементами готики та спланований при ньому парк.
( до 210-ї річниці від дня народження В.М.Забіли).
Під такою назвою побачила світ збірка віршів українського поета-романтика Віктора Забіли, видана Іваном Франком у 1906 році. Поезія в основному інтимна, за змістом автобіографічна, вражає серце, викликає в душі якийсь особливий зажурливий настрій. А ще примушує задуматись над долею митця, самобутній талант якого так і не був втілений до кінця.
А втім, Забіла мав від природи немалий поетичний хист і за кращих умов виховання та життя він міг бути виразним і талановитим поетом. Як зауважив Пантелеймон Куліш, «…Це був чолов′яга з великим природним даром. Хоч може хто й здивується, та я скажу, що це в нас був би другий Гоголь, ще, може, до того Гоголь український, коли б у нього була така дорога, як у Гоголя, і такі приятелі».
(до 185-річчя від дня народження Марко Вовчок)
«Живу думкою одною про ті світлі часи, коли людина стане володарем своєї долі, свого щастя» — так писала Марко Вовчок — класик української літератури, прозаїк, поетеса, перекладачка, засновниця дитячої української прози.
Народилася Марко Вовчок (у дiвоцтвi Марiя Олександрiвна Вiлiнська; у замiжжi — Маркович (у першому шлюбi), Лобач-Жученко (у другому) 10 грудня (22 за старим стилем) 1833 року в маєтку Єкатерининське Єлецького повіту Орловської губернії у збіднілій дворянській сім’ї майора Сибiрського гренадерського полку Олександра Олексiйовича Вiлiнського (Вiленського). Мати письменницi, Параскева Петрiвна, походила з дрiбномаєткового дворянського роду Данилових була грамотною людиною, знала декілька мов, любила музику, чудово співала. Дитинство Марії пройшло в батьківському будинку, де ще ріс молодший брат Дмитро (1840 — після 1911). Дмитро Олександрович Вілінський також був відомим письменником. Згадував Дмитро, що ще з юних літ Марія прагнула до науки, не мала бажання гнатись за сучасною модою, завжди одягалась просто, рівно викладала коси і ці звички залишились у неї на все життя.
Василь Васильович Тарновський, син В. В. Тарновського - молодшого «Васючок» - гідний нащадок славетного роду поміщиків Тарновських, які перетворили своє родинне гніздо Качанівку на культурно – мистецький осередок, де збиралася й спілкувалася творча інтелігенція. Поетів і письменників, художників і композиторів до творчості на лоні чарівної природи спонукало художньо – архітектурне середовище.
В родині Тарновських існувала традиція: старших дітей чоловічої статі називати Василями.
Первісток Василя Васильовича – молодшого народився в 1872 році в родовому маєтку в Качанівці. Коли йому виповнився один місяць, його батько зібрав всіх сусідів та родичів і, після хрещення, з гордістю виніс свого первістка на срібній таці і познайомив з присутніми.
