Постать Петра Олександровича Рум'янцева - Задунайського досить відома не тільки для Росії, але й для України. Є свідчення про те, що навіть народився на кордоні України й Молдови. Декілька дитячих років прожив саме в Україні, а повернувся через тридцять років вже як президент Малоросійської колегії.

Знаменитий полководець, державний і культурний діяч, один з найталановитіших людей свого часу – про що свідчать численні титули і звання. Блискучий воєначальник , гнучкий політик і, взагалі, різносторонньо розвинута та висококультурна людина. Рум'янцев був неабияким цінителем  мистецтва, збирачем книг, картин і скульптур. 

Проєкт веломаршрут «Від парку до парку» реалізується у рамках грантової програми «КультураТуризмРегіони» Парафіївською ТГ у партнерстві з національним історико-культурним заповідником «Качанівка» та Державним дендрологічним парком «Тростянець» НАН України за фінансової підтримки від Українського культурного фонду та  Державного агентства розвитку туризму України.

          Берегиня сімейного вогнища

(до 110 – річниці по смерті О.М.Білозерської)

В листі до Плетньова, редактора  журналу «Современник», щасливий Пантелеймон Куліш писав: « Жінки створені для того, щоб зробити з нас сократів». І тут він мав рацію. Його дружина- українська письменниця Ганна Барвінок не руйнувала, а створювала, «ліпила» свого чоловіка впродовж 50 літ подружнього життя. І завдяки цій надзвичайній  українській жінці світ побачив у постаті П.Куліша великого українця, кумира кількох поколінь.

Василь Васильович Тарновський – старший (1810- 1866) належав до товаришів Гоголя по Ніжинській гімназії вищих наук. Він закінчив її у 1826 році, на два роки раніше М.В.Гоголя. Старанного, здібного до наукової діяльності випускника було рекомендовано до вступу в Московський університет, який він закінчив, здобувши ступінь кандидата права, але починати кар’єру довелося з учителювання. І хоча доля розвела «одноборщників», як називав товаришів по гімназії Гоголь, протягом життя вони не тільки листувалися, а й неодноразово зустрічалися.

М. Ф. Біляшівський народився 12 жовтня (за старим стилем) 1867 року в м. Умані Київської губернії в родині священика. Ще до того, як хлопчині виповнилося п’ять років, померла його мати – Марія Тимофіївна. Батько, Федот Іванович, учитель місцевої духовної школи, з трьома малими дітьми 1874 року переїхав до Києва. Змалку надзвичайно захоплювався нумізматикою, а згодом археологією. В 1876 році Микола розпочав навчання в Другій Київській гімназії, де його вчителем був учений-філолог, громадський діяч В. П. Науменко. Закінчивши гімназію 1885 року, цього ж таки року влітку здійснив разом із двоюрідним братом свою першу розкопку на Китаївському могильнику (поблизу Києва). 

Михайло Олександрович Врубель(1856 -1910).

Життєвий і творчий шлях

( до 165 – річчя від дня народження)

   Творчість Михайла Врубеля – одне з найвизначніших і найзагадковіших явищ мистецтва кінця ХІХ – поч. ХХ століття. Йому були підвладні монументальні розписи, станковий живопис, графіка, скульптура. Усе, до чого б не торкався пензель майстра, високо піднімалося над повсякденністю й поетизувалося. Велика майстерність, трагізм, героїчний дух і неповторний декоративний дар роблять Врубеля художником на всі часи.

    Микола Миколайович Ге був однією з центральних постатей українського мистецтва другої половини попереднього століття. Він майстер історичної картини, професор  портретного живопису, неперевершений художник релігійних полотен, активний учасник Товариства пересувних виставок (член правління і навіть скарбник), скульптор. Відзначився доброчинною діяльністю, матеріально допомагав голодуючим, нужденним митцям, студентам, ініціював збір коштів на пам’ятник М. Гоголю в Ніжині.