Приємної прогулянки, Шановні гості!!!

НОВИНИ

    


    8 червня 2019 року Національний історико-культурний заповідник «Качанівка» зустрічав учасників і гостей Другого Всеукраїнського відкритого дитячого фестивалю патріотичної пісні та поезії «Чернігівська Січ». Фестиваль об'єднав навколо себе людей, які небайдужі до рідної землі, до рідної мови, а ще більше – до неньки України. 
    


    25 травня 2019 року в Національному історико-культурному заповіднику «Качанівка» в рамках проекту «Біжи та дивись» відбулися спортивні змагання «Качанівка - trail forever 2019» за двома дистанціями: «Озерна» - 18 км, «Паркова» - 9 км. У змаганнях  брали участь всі бажаючі. 
    


    25 травня 2019 року благодійна організація «Фонд відродження Качанівки» спільно з Національним історико-культурним заповідником «Качанівка» провели дитячий благодійний бал «На гостини до Тарновських» на відзначення 195-ї річниці відтоді, коли родина Тарновських стала господарями качанівської дворянської садиби (1824-2019). У заході взяли участь 39 пар дітей загальноосвітніх шкіл Ічнянщини, представники влади, творча інтелігенція, бізнесмени, політики.                            

ВАЖЛИВО !!!

---

ВИПАДКОВЕ ФОТО

---




до 215–ї  річниці народження композитора


     В цьому році виповнюється 215 років від дня народження відомого композитора Михайла Івановича Глінки, який народився 20 травня 1804 року на Смоленщині  (с. Новоспаське), де і провів дитячі та юнацькі роки. Близьке знайомство з народною піснею і кріпосним оркестром мали великий вплив на його подальше життя. Тим паче, з 11 років майбутній композитор навчався гри на фортепіано, він виявив неабиякі здібності і палку любов до музики. «Музика – це моя душа»,-  говорив він.
     У 13 років Глінку відвезли до Петербурга, де він вчився в благородному пансіоні при Педагогічному інституті. Провчившись там 4 роки, він не перестав займатись музикою: він брав уроки фортепіанної гри, займався співом, вивчав теорію музики. 





(до 205-ї річниці від дня народження Т.Г.Шевченка)

       Життя такої людини, як Шевченко, має велике значення для майбутніх поколінь, з ким поєднується доля мільйонів народу. В ньому злилися духовні сили всього кріпацького люду, він виріс на рідному грунті, политому потом і кров’ю нашого годувальника - селянина. Життям своїм, так само, як і поезією, Тарас Григорович показав освіченим людям кричущу неправду кріпацтва, роз’яснив туманні перекази старовини, осмислив для нас народну поезію, народний побут, змалював типи народного характеру. Тарас Шевченко – унікальний поет величезної сили духу і протесту, геніальної віри і наснаги, неповторної краси вислову. Це видатний поет, філософ, художник, громадянин, захисник усього українського. А ось в особистому житті Тарас Григорович Шевченко був  глибоко  нещасним. Пекуча  мріяКобзаря  про  дружину, дітей, про родинне  щастязалишилася  маревом.



( до 215-ї річниці від дня народженння М.А Маркевича).

Маркевич Микола Андрійович – український історик, фольклорист, поет, композитор. Народився в селі Дунаєць на Глухівщині. Жив з 1809 року в селі Сокиренці Срібнянського рн., пізніше в селі Рудівка Прилуцького рн. Походив він з відомого в Гетьмапщині старшинського роду Маркевичів. Його батько Андрій Маркевич, внук віце-канцлера В.Кочубея, співучень В.Жуковського, деякий час служив перекладачем іноземних справ  у Дрездені і Константинополі. Пізніше у своїй садибі займався бджільництвом, садівництвом. У спадок від батька Микола Андрійович отримав маєток с. Турівка, Згурівського рн. Київської обл. і 700 кріпаків.



Качанівка – це єдиний палацово  -  парковий ансамбль, що зберігся сьогодні у комплексі. Заснований у 1770 році, у 1981- став історико – культурним заповідником і лише у 2001 р. отримав статус національного. Між цими датами історія розквіту та занепаду унікальної пам′ятки садово – паркового мистецтва. 

Протягом  більш ніж двохсот років Качанівка змінила не один десяток власників – від генерального есаула Івана Ломиковського до поміщиків Тарновських, які надали їй довершеності та досконалості. Заснована була  відомим полководцем, генерал – губернатором Малоросії, героєм російсько – турецьких війн,  графом Петром Олександровичем Рум′янцевим– Задунайським (1772 р.). За проектом Карла Бланка зодчим Максимом Мосцепановим був побудований розкішний палац у романтичному стилі з елементами готики та спланований при ньому парк. 




( до 210-ї річниці від дня народження В.М.Забіли).


Під такою назвою побачила світ збірка віршів українського поета-романтика Віктора Забіли, видана Іваном Франком у 1906 році. Поезія в основному інтимна, за змістом автобіографічна, вражає серце, викликає в душі якийсь особливий зажурливий настрій. А ще примушує задуматись над долею митця, самобутній талант якого так і не був втілений до кінця.

А втім, Забіла мав від природи немалий поетичний хист і за кращих умов виховання та життя він міг бути виразним і талановитим поетом. Як зауважив Пантелеймон Куліш, «…Це був чолов′яга з великим природним даром. Хоч може хто й здивується, та я скажу, що це в нас був би другий Гоголь, ще, може, до того Гоголь український, коли б у нього була така дорога, як у Гоголя, і такі приятелі».






(до 185-річчя від дня народження Марко Вовчок)
      
      «Живу  думкою одною про  ті  світлі часи,  коли  людина стане  володарем  своєї долі, свого  щастя» — так писала Марко Вовчок  — класик української літератури, прозаїк, поетеса, перекладачка, засновниця дитячої української прози. 
      Народилася Марко Вовчок  (у дiвоцтвi Марiя Олександрiвна Вiлiнська; у замiжжi — Маркович (у першому шлюбi), Лобач-Жученко (у другому) 10 грудня (22 за старим стилем) 1833 року в маєтку Єкатерининське Єлецького повіту Орловської губернії у збіднілій дворянській сім’ї майора Сибiрського гренадерського полку Олександра Олексiйовича Вiлiнського (Вiленського). Мати письменницi, Параскева Петрiвна, походила з дрiбномаєткового дворянського роду Данилових була грамотною людиною, знала  декілька мов, любила музику, чудово співала.  Дитинство Марії пройшло в батьківському будинку, де ще ріс молодший брат Дмитро (1840 — після 1911). Дмитро Олександрович Вілінський також був відомим письменником. Згадував Дмитро, що ще з юних літ Марія прагнула до науки, не мала бажання гнатись за сучасною модою, завжди одягалась просто, рівно викладала коси і ці звички залишились у неї на все життя. 



Василь Васильович Тарновський, син В. В. Тарновського - молодшого «Васючок» - гідний нащадок славетного роду поміщиків Тарновських, які перетворили своє родинне гніздо Качанівку на культурно – мистецький осередок, де збиралася й спілкувалася творча інтелігенція. Поетів і письменників, художників і композиторів до творчості на лоні чарівної природи спонукало художньо – архітектурне середовище. 

       В родині Тарновських існувала традиція: старших дітей чоловічої статі називати Василями.

       Первісток Василя Васильовича – молодшого народився в 1872 році в родовому маєтку в Качанівці. Коли йому виповнився один місяць, його батько зібрав всіх сусідів та родичів і, після хрещення, з гордістю виніс свого первістка на срібній таці і познайомив з присутніми.



Назад 1 2 Далі

Авторизація





У цей день

Українське ділове мовлення. Календар свят

Друзі