В 2020 році Національний історико-культурний заповідник «Качанівка» в співпраці з Іриною Годуновою, членкинею Національної спілки художників України презентували авторську виставку-продаж «Пори року в Качанівці». Концепт даної виставки полягає у розкритті принад Качанівки в різні пори року. Щоб кожен відвідувач в незалежності від часу приїзду до Качанівки зміг на полотнах цієї художниці знайти свою улюблену пору року в цій садибі. Проект мав успіх, тому цілком закономірно стало його продовження в форматі оновленої виставки в 2021 році. До нового сезону Ірина Георгіївна підготувала нову добірку своїх полотен з пейзажами качанівської садиби. Кожна пора року представлена на виставці, кожна із них знайде свого поціновувача. Тож відвідувачі зможуть і далі отримати естетичне задоволення від споглядання Качанівки через призму різних пір року з полотен цієї талановитої художниці.
Тихе Іллінське кладовище на чернігівських Болдиних горах. Скромний обеліск із сірого мармуру. Рідко хто із перехожих зупиниться та хоча б прочитає напис на могилі. А між тим, людина, яка знайшла тут свій останній упокій, за життя була знайома з багатьма відомими особами: Т.Шевченком, П.Кулішем, В.Тарновським. Тут поховано українського фольклориста і етнографа Опанаса Васильовича Марковича.
Цього року минає 200років від дня його народження.
Постать Петра Олександровича Рум'янцева - Задунайського досить відома не тільки для Росії, але й для України. Є свідчення про те, що навіть народився на кордоні України й Молдови. Декілька дитячих років прожив саме в Україні, а повернувся через тридцять років вже як президент Малоросійської колегії.
Знаменитий полководець, державний і культурний діяч, один з найталановитіших людей свого часу – про що свідчать численні титули і звання. Блискучий воєначальник , гнучкий політик і, взагалі, різносторонньо розвинута та висококультурна людина. Рум'янцев був неабияким цінителем мистецтва, збирачем книг, картин і скульптур.
(до 110 – річниці по смерті О.М.Білозерської)
В листі до Плетньова, редактора журналу «Современник», щасливий Пантелеймон Куліш писав: « Жінки створені для того, щоб зробити з нас сократів». І тут він мав рацію. Його дружина- українська письменниця Ганна Барвінок не руйнувала, а створювала, «ліпила» свого чоловіка впродовж 50 літ подружнього життя. І завдяки цій надзвичайній українській жінці світ побачив у постаті П.Куліша великого українця, кумира кількох поколінь.
Василь Васильович Тарновський – старший (1810- 1866) належав до товаришів Гоголя по Ніжинській гімназії вищих наук. Він закінчив її у 1826 році, на два роки раніше М.В.Гоголя. Старанного, здібного до наукової діяльності випускника було рекомендовано до вступу в Московський університет, який він закінчив, здобувши ступінь кандидата права, але починати кар’єру довелося з учителювання. І хоча доля розвела «одноборщників», як називав товаришів по гімназії Гоголь, протягом життя вони не тільки листувалися, а й неодноразово зустрічалися.
М. Ф. Біляшівський народився 12 жовтня (за старим стилем) 1867 року в м. Умані Київської губернії в родині священика. Ще до того, як хлопчині виповнилося п’ять років, померла його мати – Марія Тимофіївна. Батько, Федот Іванович, учитель місцевої духовної школи, з трьома малими дітьми 1874 року переїхав до Києва. Змалку надзвичайно захоплювався нумізматикою, а згодом археологією. В 1876 році Микола розпочав навчання в Другій Київській гімназії, де його вчителем був учений-філолог, громадський діяч В. П. Науменко. Закінчивши гімназію 1885 року, цього ж таки року влітку здійснив разом із двоюрідним братом свою першу розкопку на Китаївському могильнику (поблизу Києва).
Михайло Олександрович Врубель(1856 -1910).
Життєвий і творчий шлях
( до 165 – річчя від дня народження)
Творчість Михайла Врубеля – одне з найвизначніших і найзагадковіших явищ мистецтва кінця ХІХ – поч. ХХ століття. Йому були підвладні монументальні розписи, станковий живопис, графіка, скульптура. Усе, до чого б не торкався пензель майстра, високо піднімалося над повсякденністю й поетизувалося. Велика майстерність, трагізм, героїчний дух і неповторний декоративний дар роблять Врубеля художником на всі часи.
