Містичний світ Михайла Врубеля (до 170-річчя від дня народження художника).
Містичний світ Михайла Врубеля
(до 170-річчя від дня народження художника).
Життя і творчість Михайла Врубеля тісно пов’язані з Україною. Неодноразово він відвідував Чернігівщину і славнозвісну Качанівську садибу, що й спонукало згадати про визначного творця краси.
Творчість Врубеля – одне з найзначніших і найзагадковіших явищ мистецтва кінця ХІХ – початку ХХ століть. Неординарна постать художника асоціюється, насамперед, з Демоном, над образом якого він працював упродовж майже двадцяти років.
Народився М.О.Врубель в Омську 17 береня 1856 року в сім’ї військового юриста. Малювати хлопчик почав рано, і батько помітивши цей хист, намагався сприяти розвитку художнього обдарування. Крім малювання Михайло цікавиться історією, музикою, поезією, театром. Початкову освіту здобув в Одеській гімназії, потім вступає до Петербурзького університету на юридичний факультет, а вечорами навчається малюванню у класі професора П.П.Чистякова і невдовзі стає його улюбленим учнем.
У 1884 році Михайло Врубель залишає академію і пристає на пропозицію київського археолога, професора О.В. Прахова переїхати до Києва і очолити там роботи з реставрації живопису в старій Кирилівській церкві.
Працюючи в Києві, художник знайомиться з родиною Якова Васильовича Тарновського, брата Василя Васильовича Тарновського – старшого (власника качанівської садиби).
Улітку 1887 року він був запрошений в родовий маєток Тарновських під Києвом, Мотовилівку, щоб прийняти участь у розписі Іллінської церкви. Тарновські виділили йому у своїй квартирі художню майстерню. Художник квартирував у будинку нежонатого сина Якова Васильовича, Миколи. Тут він працює над ескізами для Володимирівського собору і для місцевої церкви пише «Моління про чашу».
В листі до сестри Врубель про Тарновських писав: «…Дивакуваті ці люди, скільки витримки, поважності, і самої тонкої уваги до життя при повній фізичній можливості всім цим знехтувати...».
Михайло Олександрович був закоханий у молодшу доньку Тарновських, Людмилу, і збирався навіть просити її руки. Але, оскільки, художник – початківець не був «завидним женихом», сватання розладилося.
Того ж року художник малює родину Якова Тарновського за грою в карти. На картині зображений Яків Тарновський, його дружина Людмила Антонівна і, вочевидь, дружина його старшого брата Василя – Людмила Володимирівна, з Качанівки, яка на той час гостювала в Мотовилівці.
1887 року Михайло Врубель відвідав садибу Тарновських, гостинну Качанівку, і залишив автограф в альбомі для гостей. На жаль, обставини перебування художника в садибі невідомі і важко сказати, скільки часу він провів у маєтку і чи займався тут живописом.
Перебуваючи в Києві, художник на стіні в притворі Кирилівської церкви, написав сцену «Оплакування тіла Христа трьома архангелами, що злетілися до його труни». У цей період він також виконав невелику, але дуже цікаву й вдалу роботу у барабані куполу Софіївського собору – доповнив композицію фігурами трьох архангелів. Тоді ж розробив і кілька сюжетів для нещодавно побудованого Володимирівського собору, але, нажаль, створені ним ескізи не були використані через їх крайню незвичність: Врубель порушив церковні канони і створив вільні композиції.
Захоплений роботою, художник не звертав уваги на побут, легко ставився до грошей, які в нього не затримувалися. Батько, що відвідував його в Києві, незмінно з прикрістю й тривогою повідомляв у листах: «І до чого дожив Михайло з його талантами… Коштів для життя майже ніяких».
Але художник вірив у свій дар, він писав: «Манія, що незмінно скажу щось нове, не залишає мене».
Усі дев’яності роки Врубеля займала містична тема Демона і зла. Величезне враження справила на нього прем’єра опери А.Рубінштейна «Демон» у київському оперному театрі. Він так описував свого Демона: «Дух не стільки злісний, скільки стражденний і скорботний, але при всьому тому Дух владний і величавий, а Демон означає – душа».
В 1889 році, через хворобу батька, художник змушений був покинути Київ. В цей період він малює своїх «Демонів»: «Демон(що сидить)», «Демон(що летить)», «Демон повержений».
В цей же період, в 1896 році, він одружується на співачці Надії Іванівній Забілі, рідній сестрі художника Миколи Ге.
Майже всі літні місяці 1897 – 1901 р.р. родина Врубелів проводила в Іванівському хуторі Борзнянського повіту на Чернігівщині, який з 1876 року став постійним місцем проживання сім’ї відомого художника Ге. На хуторі він відпочивав душею і написав картини: «Царівну – Лебідь» (портрет дружини), «Бузок», «До ночі», три панно: «Ранок», «Полудень», «Вечір». Картина «Царівна – Лебідь» передає чарівну мить перетворення із лебедя в царівну. На сцені цю роль виконувала його дружина Надія, оперна співачка, великоока горда красуня з перлами і з лебединими крилами, які відливають бузковими відтінками. То були останні світлі миті художника в Україні, та і взагалі в житті.
Улітку 1901 року в сім’ї Михайла Врубеля з’явився первісток – Савочка. Від народження хлопчик хворів і через два роки помер. Можливо, це стало причиною того, що в 1902р. у Михайла Олександровича проявилися ознаки душевної хвороби. Вона прогресувала, але в період ясної свідомості він знову працював над картиною «Демон повержений», яка вже на той час знаходилася на виставці.
В останні роки життя художника спіткало страшне нещастя – він втратив зір. Михайло Олександрович Врубель помер 14 квітня 1910 р., сприйнявши смерть, як позбавлення.
Поховали художника на кладовищі Новодівичого монастиря в Петербузі.
У його жилах не було української крові, але одного разу, приїхавши в Київ, він закохався в Україну назавжди. Все, що було ним створено, засвідчує, що український період життя був найпліднішим у творчому доробку митця.
Велика майстерність, трагізм, героїчний дух роблять Михайла Олександровича Врубеля художником на всі часи.
Валентина Фабриченко,
організаторка екскурсій 1 категорії культурно-освітнього відділу НІКЗ «Качанівка».
(до 170-річчя від дня народження художника).
Життя і творчість Михайла Врубеля тісно пов’язані з Україною. Неодноразово він відвідував Чернігівщину і славнозвісну Качанівську садибу, що й спонукало згадати про визначного творця краси.
Творчість Врубеля – одне з найзначніших і найзагадковіших явищ мистецтва кінця ХІХ – початку ХХ століть. Неординарна постать художника асоціюється, насамперед, з Демоном, над образом якого він працював упродовж майже двадцяти років.
Народився М.О.Врубель в Омську 17 береня 1856 року в сім’ї військового юриста. Малювати хлопчик почав рано, і батько помітивши цей хист, намагався сприяти розвитку художнього обдарування. Крім малювання Михайло цікавиться історією, музикою, поезією, театром. Початкову освіту здобув в Одеській гімназії, потім вступає до Петербурзького університету на юридичний факультет, а вечорами навчається малюванню у класі професора П.П.Чистякова і невдовзі стає його улюбленим учнем.
У 1884 році Михайло Врубель залишає академію і пристає на пропозицію київського археолога, професора О.В. Прахова переїхати до Києва і очолити там роботи з реставрації живопису в старій Кирилівській церкві.
Працюючи в Києві, художник знайомиться з родиною Якова Васильовича Тарновського, брата Василя Васильовича Тарновського – старшого (власника качанівської садиби).
Улітку 1887 року він був запрошений в родовий маєток Тарновських під Києвом, Мотовилівку, щоб прийняти участь у розписі Іллінської церкви. Тарновські виділили йому у своїй квартирі художню майстерню. Художник квартирував у будинку нежонатого сина Якова Васильовича, Миколи. Тут він працює над ескізами для Володимирівського собору і для місцевої церкви пише «Моління про чашу».
В листі до сестри Врубель про Тарновських писав: «…Дивакуваті ці люди, скільки витримки, поважності, і самої тонкої уваги до життя при повній фізичній можливості всім цим знехтувати...».
Михайло Олександрович був закоханий у молодшу доньку Тарновських, Людмилу, і збирався навіть просити її руки. Але, оскільки, художник – початківець не був «завидним женихом», сватання розладилося.
Того ж року художник малює родину Якова Тарновського за грою в карти. На картині зображений Яків Тарновський, його дружина Людмила Антонівна і, вочевидь, дружина його старшого брата Василя – Людмила Володимирівна, з Качанівки, яка на той час гостювала в Мотовилівці.
1887 року Михайло Врубель відвідав садибу Тарновських, гостинну Качанівку, і залишив автограф в альбомі для гостей. На жаль, обставини перебування художника в садибі невідомі і важко сказати, скільки часу він провів у маєтку і чи займався тут живописом.
Перебуваючи в Києві, художник на стіні в притворі Кирилівської церкви, написав сцену «Оплакування тіла Христа трьома архангелами, що злетілися до його труни». У цей період він також виконав невелику, але дуже цікаву й вдалу роботу у барабані куполу Софіївського собору – доповнив композицію фігурами трьох архангелів. Тоді ж розробив і кілька сюжетів для нещодавно побудованого Володимирівського собору, але, нажаль, створені ним ескізи не були використані через їх крайню незвичність: Врубель порушив церковні канони і створив вільні композиції.
Захоплений роботою, художник не звертав уваги на побут, легко ставився до грошей, які в нього не затримувалися. Батько, що відвідував його в Києві, незмінно з прикрістю й тривогою повідомляв у листах: «І до чого дожив Михайло з його талантами… Коштів для життя майже ніяких».
Але художник вірив у свій дар, він писав: «Манія, що незмінно скажу щось нове, не залишає мене».
Усі дев’яності роки Врубеля займала містична тема Демона і зла. Величезне враження справила на нього прем’єра опери А.Рубінштейна «Демон» у київському оперному театрі. Він так описував свого Демона: «Дух не стільки злісний, скільки стражденний і скорботний, але при всьому тому Дух владний і величавий, а Демон означає – душа».
В 1889 році, через хворобу батька, художник змушений був покинути Київ. В цей період він малює своїх «Демонів»: «Демон(що сидить)», «Демон(що летить)», «Демон повержений».
В цей же період, в 1896 році, він одружується на співачці Надії Іванівній Забілі, рідній сестрі художника Миколи Ге.
Майже всі літні місяці 1897 – 1901 р.р. родина Врубелів проводила в Іванівському хуторі Борзнянського повіту на Чернігівщині, який з 1876 року став постійним місцем проживання сім’ї відомого художника Ге. На хуторі він відпочивав душею і написав картини: «Царівну – Лебідь» (портрет дружини), «Бузок», «До ночі», три панно: «Ранок», «Полудень», «Вечір». Картина «Царівна – Лебідь» передає чарівну мить перетворення із лебедя в царівну. На сцені цю роль виконувала його дружина Надія, оперна співачка, великоока горда красуня з перлами і з лебединими крилами, які відливають бузковими відтінками. То були останні світлі миті художника в Україні, та і взагалі в житті.
Улітку 1901 року в сім’ї Михайла Врубеля з’явився первісток – Савочка. Від народження хлопчик хворів і через два роки помер. Можливо, це стало причиною того, що в 1902р. у Михайла Олександровича проявилися ознаки душевної хвороби. Вона прогресувала, але в період ясної свідомості він знову працював над картиною «Демон повержений», яка вже на той час знаходилася на виставці.
В останні роки життя художника спіткало страшне нещастя – він втратив зір. Михайло Олександрович Врубель помер 14 квітня 1910 р., сприйнявши смерть, як позбавлення.
Поховали художника на кладовищі Новодівичого монастиря в Петербузі.
У його жилах не було української крові, але одного разу, приїхавши в Київ, він закохався в Україну назавжди. Все, що було ним створено, засвідчує, що український період життя був найпліднішим у творчому доробку митця.
Велика майстерність, трагізм, героїчний дух роблять Михайла Олександровича Врубеля художником на всі часи.
Валентина Фабриченко,
організаторка екскурсій 1 категорії культурно-освітнього відділу НІКЗ «Качанівка».
 |  |  |  |  |
