Приємної прогулянки, Шановні гості!!!

НОВИНИ

ВАЖЛИВО !!!

---

ВИПАДКОВЕ ФОТО

---



 М.І.Глінка в Качанівці


до 215–ї  річниці народження композитора

     В цьому році виповнюється 215 років від дня народження відомого композитора Михайла Івановича Глінки, який народився 20 травня 1804 року на Смоленщині  (с. Новоспаське), де і провів дитячі та юнацькі роки. Близьке знайомство з народною піснею і кріпосним оркестром мали великий вплив на його подальше життя. Тим паче, з 11 років майбутній композитор навчався гри на фортепіано, він виявив неабиякі здібності і палку любов до музики. «Музика – це моя душа»,-  говорив він.
     У 13 років Глінку відвезли до Петербурга, де він вчився в благородному пансіоні при Педагогічному інституті. Провчившись там 4 роки, він не перестав займатись музикою: він брав уроки фортепіанної гри, займався співом, вивчав теорію музики. В цей час  почав свої перші композиторські спроби і настільки вдало, що незабаром після закінчення пансіону здобув славу талановитого піаніста – імпровізатора і молодого композитора. 
     Україна з давніх часів славилася співучими голосами. З неї поповнювалися всі царські і столичні хори, то ж і М. І. Глінка весною 1838 року вирушає в Україну для набору співаків.
А почалося все з того, що 1 січня 1837 року композитора Михайла Івановича Глінку, що зажив на той час уже гучної слави, сам цар Микола І запросив на посаду капельмейстера придворної півчої капели: «Мої півчі відомі у всій Європі і, отже, варті щоб ти зайнявся ними. Тільки прошу, щоб вони не були у тебе італійцями».
З Петербурга Глінка виїхав 28 квітня в супроводі вчителя співів Дмитра Палагіна, півчого Нафанаїла Шеїнова, дядька Григорія Саранчіна і свого слуги Якова Нетоєва.
     Композитор подорожував по Україні і здійснював тривалі зупинки в Новгород – Сіверському, Чернігові, Переяславі, Києві, Полтаві, Харкові і Ахтирці. Садиба Г.С. Тарновського Качанівка знаходилась саме в центрі окресленого простору – приблизно 200-250 км від його північної, західної, східної і південної границь. Тому слова з «Записок» Глінки про те, що він обрав «центром своїх операцій Качанівку» слід сприймати не лише в біографічному і діловому, але і в конкретно-географічному сенсі. В Чернігові М. І. Глінка відібрав 5 хлопчиків і півчого Бальбинського. 
     З Чернігова взяли напрямок на Качанівку. І от назустріч виринула широка дорога, обсаджена трьома рядами підстрижених поверхами дерев, ніби сповіщаючи, що за декілька верст кінець подорожі. 
Особистість Г.С. Тарновського Михайло Іванович характеризує так: «Григорій Степанович Тарновський був років п’ятдесяти, смаглявий і сухий, рахувався десь по міністерству і мав звання камер-юнкера». Про враження, що на нього справило качанівське оточення, Глінка каже: «В Качанівці на всьому відчувався відбиток ощадливості й навіть скупості господаря». Проте відразу розповідає: «Незважаючи на ощадливість, господар приймав гостей радо і прагнув, по можливості, урізноманітнювати розваги, прогулянки, поїздки до найближчих маєтків господаря, ілюмінації і танці – все це влаштовувалося для нашого розважання».
В Качанівці Глінку радісно зустрів його однокашник, наш земляк, історик Микола Андрійович Маркевич, з котрим вони вчились разом у благородному пансіоні в Петербурзі і який був поміщиком сусіднього з Качанівкою маєтку - Турівка (на сьогодні село Згурівського р-ну Київської обл.). На пам’ять про цю зустріч композитор вписав в альбом Маркевича створений тут же романс «Где наша роза» з авторським написом «Качановка 24 июня 1838 года. Старый товариш Глинка». Тоді ж був написаний романс «Ночной зефир». 
     Тут же був художник В.І.Штернберг, який щоліта відпочивав у Качанівці. Приїхав і сусід, поет Віктор Забіла, який проживав в цей час на  хуторі неподалік від Качанівки в с. Кукуріківщина (на сьогодні село Борзнянського р-ну Чернігівської обл.) Два його вірші «Гуде вітер» і  «Не щебечи, соловейку» були покладені Глінкою на музику і виконувались тут же в Качанівці. Розповідаючи про гостей садиби, Глінка згадує Забілу: «Забіла був надзвичайний майстер перевтілення, особливо добре він показував сліпців. Далеко за північ затягувались дружні розмови, музика, співи в оранжереї Глінки та його друзів М. Маркевича, П. Скоропадського, В. Забіли, В. Штернберга. Особливо любили співати українські пісні, а Петро Скоропадський радував усіх чудовим виконанням чумацьких пісень. Саме такі сходки і зображує В.Штернберг на своєму малюнку «Музичні сходки», на якому сам художник, В. Забіла, Д. Палагін, Г.Д. Тарновська, Г.С. Тарновський, М. Маркевич, П. Скоропадський, кріпосний віолончеліст Тарновського і М. Глінка.
     Атмосферу творчості, що склалася на той час також передає робота Штернберга «В Качановке, имении Г.С. Тарновского».  Вона датована самим автором 27 липня 1838 р. На звороті картини є наклейка з написом "Картина художника Штернберга. Писана в 1838 році в маєтку Г.С. Тарновського "Качановке" Чернігівської губернії. Кімната ця була робочим кабінетом М.І. Глінки. За столом сидять: Глінка - за партитурою "Руслан і Людмила" і історик М.А. Маркевич, зайнятий скороченням тексту балади Фінна. За мольбертом сам художник, а позаду власник "Качановки".  Так, у Качанівці, зібрались молоді освічені люди, які доповнювали один одного, представляючи всі музи.
М.І Глінка не встояв перед романтизмом Качанівки і почав плідно працювати над оперою «Руслан та Людмила». У роботі над текстом «Балади Фінна » йому допомагав М.А.Маркевич. Михайло Іванович любив працювати у віддаленій від палацу альтанці. Час, проведений у садибі, збіг швидко. Шануючи гостинність господарів М. Маркевич, В. Забіла і В. Штернберг написали кантату «Гімн господарю», який композитор  виконав на прощальному вечері. В ній звучать слова подяки господареві.
13 серпня 1838 р. Глінка залишив Качанівку. Так розійшлися дороги трьох  друзів: Глінки, Маркевича і Штернберга, які залишили в сімейному альбомі Тарновських свої схрещені підписи.
     Качанівський період відіграв значну  роль в житті та творчості М.І. Глінки. Він був недовгим, але яскравим. Саме в цей час композитором були створені твори, слава яких не гасне до наших днів.
В Качанівці після від’їзду композитора встановився культ М.І. Глінки. І сьогодні в парку на високому березі Майорського ставу височіє альтанка, яка носить його ім’я.

Пономаренко М.А., старший науковий співробітник
відділу науково – дослідної роботи




Авторизація





У цей день

Українське ділове мовлення. Календар свят

Друзі