Приємної прогулянки, Шановні гості!!!

НОВИНИ

ВАЖЛИВО !!!

---

ВИПАДКОВЕ ФОТО

---



 Студентські роки М. В. Гоголя та В. В. Тарновського в Ніжинський гімназії вищих наук ім. кн. Безбородька

    У XVIII ст. Качанівка була справжнім осередком культурно – мистецького життя України. Тут у різні часи перебували майже всі значні представники української інтелігенції, серед них і великий український письменник – Микола Васильович Гоголь.
     Народився Микола Гоголь 1 квітня 1809 року в селі Великі Сорочинці Полтавської області.  Дитинство пройшло в живописному селі Василівці (тепер Гоголеве) в маєтку батьків. Місцях овіяних козацьким минулим, древньою історією, народними легендами. З дитинства Гоголя оточували колоритні люди з народу: козаки, чумаки, цигани, торгаші. Від них він слухав байки, перекази, казкові легендипро відьом, русалок та інших містичних та міфічних героїв. Все це, в подальшому вплинуло на  творчість майбутнього письменника. 
     В 1818 році Микола Васильович вступив в Полтавське повітне училище. Там навчався до 1819 рік. А в 1821 році був прийнятий в другий клас Ніжинської гімназії вищих наук імені князя Безбородька, де вже навчався Василь Васильович Тарновський – старший (1810 – 1866 р. н.), майбутній господар качанівської садиби. Гімназія мала статус проміжного навчального закладу між університетами й губернськими гімназіями і користувалась особливими правами і привілеями. На той час це був один з найпрестижніших навчальних закладів царської Росії. 
     В гімназії Гоголь  зробив перші кроки в літературі. Адже, саме юнацькі враження ніжинського періоду   знайшли відображення в деяких повістях «Вечорів…», «Миргороду», в «Ревізорі», «Мертвих душах» та інших творах Гоголя.
     Курс навчання був розрахований на 9 років з трьома відділеннями по 3 роки: нижче, середнє, вище. Гімназія давала енциклопедичну освіту. Вивчалися фізико – математичні, природні й гуманітарні науки. Багато уваги приділялось, так званим, політичним наукам: логіці, основам римського права та російському цивільному і кримінальному законодавству. Були в програмі урок Божого закону, малювання, фехтування, музики, співів і танців.
     Гімназисти ділились на дві нерівні групи: «аристократи» та «прості». Тарновський належав до першої групи, а Гоголь відповідно до другої. Та цей факт не завадив їхній дружбі, яку вони пронесли через усе своє життя.Можливо, їх дружба не склалася. Однак, Гоголь переборовши властиву його характеру невпевненість  в собі, та відчуженість, став демонструвати природний гострий розум, вмінням розповідати цікаві й смішні історії – надало майбутньому письменнику велику популярність серед гімназистів.
     Восени 1828 року в Ніжинський гімназії відбувся перший випуск. Здавши останні екзамени, друзі попрощалися і роз'їхалися в різні сторони. Гоголь відправився на літо в рідну Василівку з мріями про Петербург. В грудні того ж року він з рекомендацією Д. П. Торощинського виїхав в столицю. 
     Їхав дев'ятнадцятирічний Гоголь у Петербург із наміром «вибитися в люди» утвердитися серед літературно – мистецької і наукової еліти, мріяв зайнятися юстицією.
      Життя в Петербурзі виявилось зовсім іншим, ніж мріяв Микола Васильович. Матеріальні нестатки, дорожнеча, сум за домашнім затишком. В листі до матері він пише: «На мене напала нудьга чи інше подібне і вже близько тижня сиджу, підгорнувши руки, і нічого не роблю…скажу ще, що Петербург мені видався зовсім не таким, як я думав, я його уявляв значно красивішим величнішим…»
      В Петербурзі Гоголь познайомився з дядьком свого товариша  Василя Тарновського – Григорієм Степановичем Тарновським. Для Тарновських Качанівка, була літня резиденція, взимку вони виїздили до Санкт –Петербургу. Там же, в столиці, Григорій Степанович підтримував тісні зв'язки з видатними людьми представниками художнього та літературного середовища.   В 1831 – 1832 роках виходить в світ «Вечори на хуторі біля Диканьки». Це був істинний тріумф, Олександр Пушкін писав: «…прочитав «Вечори біля Диканьки. Вони вразили мене. Оце справжня веселість, щира, невимушена, без манірності, без бундючності. А часом яка поезія! Яка чутливість!». Про новий талант заговорив весь Петербург, Москва, Полтава, Миргород, та й рідні Гоголю, Василівці».
      Григорій Степанович Тарновський в Петербурзі прославився, як великий шанувальник українських традицій, тому після виходу «Вечорів на хуторі біля Диканьки», не міг не звернути увагу на автора. Маючи великі статки, Григорій Степанович, займався меценатською діяльністю, запрошуючи молодих талантів до Качанівки. Найвірогідніше, таке запрошення отримав і Микола Васильович Гоголь.
      В 1835 році Гоголь вперше відвідав качанівську садибу. Можна припустити, що письменник, який так полюбляв народну творчість не міг втриматися від збору фольклорних матеріалів, якими так насичений качанівський регіон. За деякими свідченнями, Микола Васильович гостював у Качанівці ще і в – 1848р. та 1850р.
      Про те, що між Тарновським В.В. та письменником були дружні стосунки, свідчить лист Гоголя до друга – Олександра Данилевського: «…Я больше чем когда-либо, люблю старинные мои связи и прежних друзей моих, особенно тех, с которыми от незабвенного Нежина началась моя дружба». 
      Про теплі стосунки Миколи Васильовича з родиною Тарновських свідчить лист Людмили Володимирівни (дружини В.В. Тарновського - старшого), до сина Василя від 26 жовтня 1850 року. «Ожидаем Гоголя, он был у нас уже два раза, а теперь будет опять, ехавши в Одессу. Он друг папин, они вместе воспитывались. Ты, верно знаешь, что Гоголь – известный писатель. Помнишь ли ты его сочинение «Тараса Бульбу» и «Ссору Ивана Ивановича с Иваном Никифоровичем».
    Текст наступного листа написаного 10 листопада 1851 року, В. Тарновським – старшим до М. Гоголя, свідчить про братську любов до друга юності: «С нетерпением ожидаем я и жена моя твоего приезда, что ты заедешь к нам на часок, а по крайней мере на денек, если не более. Подорожная для тебя взята и ожидает тебя в Потоке. Мы с женой начинаем мечтать, что ты раздумал ехать в Одессу, проживешь зиму в здешних местах и мы будем иметь много наслаждений. Теперь, кажется, наши предположения разрушились; по крайней мере утешаюсь мыслью, что наша дружба юности, возобновившись так для меня неожиданно в зрелые лета, окрепнет и мы будем жить, как братья. Весь твой В. Тарновский». Та цим сподіванням не судилося здійснитись: за кілька місяців великий письменник пішов із життя. На згадку про нього у Василя Васильовича залишилися листи та подарована князем Сергієм Павловичем Голіциним мініатюра з портретом Гоголя, ймовірно створена Олександром Івановим під час їхнього перебування в Італії.
     Як дань поваги, любові, вдячності геніальному письменнику в качанівському палаці влаштовано кімнату присвячену творчості Миколи Гоголя. А на одному із вікових дубів качанівського парку, за часів Тарновських,  висів медальйон з надписом: «Місце усамітнення М. В. Гоголя».
     Завітавши до Качанівки кожен бажаючий, може підійти до дерева та пройнятися Гоголівським духом.  За спогадами старожилів саме на цьому місці вперше був зачитаний «Тарас Бульба».


Кравченко Катерина,
старший науковий співробітник
відділу науково – дослідної роботи 


Фрагменти експозиції меморіальної кімнати Миколи Гоголя 




Авторизація





У цей день

Українське ділове мовлення. Календар свят

Друзі