Приємної прогулянки, Шановні гості!!!

НОВИНИ

    


    8 червня 2019 року Національний історико-культурний заповідник «Качанівка» зустрічав учасників і гостей Другого Всеукраїнського відкритого дитячого фестивалю патріотичної пісні та поезії «Чернігівська Січ». Фестиваль об'єднав навколо себе людей, які небайдужі до рідної землі, до рідної мови, а ще більше – до неньки України. 
    


    25 травня 2019 року в Національному історико-культурному заповіднику «Качанівка» в рамках проекту «Біжи та дивись» відбулися спортивні змагання «Качанівка - trail forever 2019» за двома дистанціями: «Озерна» - 18 км, «Паркова» - 9 км. У змаганнях  брали участь всі бажаючі. 
    


    25 травня 2019 року благодійна організація «Фонд відродження Качанівки» спільно з Національним історико-культурним заповідником «Качанівка» провели дитячий благодійний бал «На гостини до Тарновських» на відзначення 195-ї річниці відтоді, коли родина Тарновських стала господарями качанівської дворянської садиби (1824-2019). У заході взяли участь 39 пар дітей загальноосвітніх шкіл Ічнянщини, представники влади, творча інтелігенція, бізнесмени, політики.                            

ВАЖЛИВО !!!

---

ВИПАДКОВЕ ФОТО

---



 Невтомний «Орач» української нації


(до 200-річчя від дня народження П.О.Куліша)
   
Святе слово – рідна мати.
Єсть іще святиня,
Вища, Богові миліша, - 
Рідна Україна.
Пантелеймон Куліш.
   
Панько Казюка, Петро Забоцень, Панько Небреха, Хуторянин, Опанас Прач, Необачний, козак Белебень – за цими та багатьма іншими псевдонімами криється постать Пантелеймона Олександровича Куліша.
«Могучий майстер української мови, творець українського правопису, благородний поет «Досвіток», перекладач Шекспірових і Байронових творів, «Записок о Южной Руси», «Чорної Ради» і семи інших коштовних праць має право на нашу велику повагу і вдячність», - так писав про П.О. Куліша у листі до Панаса Мирного та інших українських письменників Михайло Коцюбинський.
З пошаною до діяльності «невсипущого трудовника» ставились Панас Мирний, Іван Франко. Здається, саме Франко правильно зрозумів хитання Куліша протягом довготривалої діяльності, пов′язаної зі  страдницькими пошуками істини: «Йому не дано було гармонії, але він ніколи не міг успокоїтись на дисгармонії і пристрасно шукав того, чого не міг осягнути».
Інтерес до творчості Панька Куліша почав швидко зростати майже відразу після його смерті і не вгасав до початку 30-х років.
Ще 1930 року відомий радянський літературознавець Олександр Дорошкевич зауважив, що зацікавленість творчістю Куліша «тільки починається». У передмові до 25-томного видання П.О.Куліша, той же О.К. Дорошкевич вказував, що академічне видання його творів «забере не менше як 50 великих томів». На жаль, доля розпорядилась інакше. Довгий час ім′я справжнього велетня вітчизняної культури та його багатюща спадщина перебували в глибокому забутті до того часу, коли в процесі перебудови духовного життя все починає займати свої місця.
Доля і творчість Куліша нерозривно пов′язані з Чернігівщиною. Народився він 26 липня (7 серпня за н. ст.) 1819 року у містечку Вороніж  Чернігівської губернії (нині селище на Сумщині). У 14 років потрапив до Новгород-Сіверської гімназії, де директором на той час був Ілля Тимківський – чудовий педагог і високоосвічена людина. Гімназію, одначе, не закінчив, а вступив 1839 року до Київського університету св. Володимира як вільний слухач. Не закінчивши університету, з 1840 року почав вчителювати у Луцьку, Києві, Рівному. Цікаво, що не маючи систематичної освіти, він деякий час працював навіть викладачем Петербурзького університету.
У 40-х роках ХІХ ст., будучи членом Кирило-Мефодіївського товариства, Куліш зійшовся з майбутнім власником Качанівки – Василем Васильовичем Тарновським - старшим. Спільні духовні ідеали, народжені любов′ю до українського народу і Батьківщини, поєднали їх на все життя.
Ще до арешту за участь у діяльності товариства 24 січня 1847 року Пантелеймон Олександрович одружився з О.М.Білозерською (літературний псевдонім Ганна Барвінок) з хутора Мотронівка Борзнянського  повіту, пов′язавши себе таким чином з Чернігівщиною назавжди. Перебуваючи подовгу на хуторі, Куліш не втрачав жодної нагоди відвідати Качанівку та її господарів, простотою та задушевністю яких захоплювався.
Багато листів Куліша до Тарновських, яких тільки у сімейному архіві останніх збереглось 99, свідчать, що був він завжди бажаним гостем у садибі. В один з таких візитів у 1856 році Куліш разом з дружиною лишили автографи у знаменитому альбомі «Качанівка».
Пантелеймон Олександрович був людиною дуже енергійною і дійовою. Він із запалом брався  за все, що могло послугувати на благо України і зацькованого її народу. Всі його задуми потребували значних коштів, яких ніколи не вистачало. І тут завжди на допомогу приходили Тарновські, котрі подібно до самого Куліша були істинними патріотами України і щедро фінансували заходи, спрямовані на відродження української нації.
Відомо, що В.В.Тарновський - старший видавав своїм коштом усі твори Куліша, які не публікувались у періодичних виданнях. Крім того, він надавав просто матеріальну допомогу Кулішу під виглядом грошових позичок. Цей борг після смерті В.В.Тарновського – старшого становив значну на той час суму – 3660 крб.. Однак В.В.Тарновський – молодший як спадкоємець батька відмовився прийняти борг, що красномовно засвідчує безкорисливість і меценатський напрямок діяльності господарів Качанівки, коли мова йшла про підтримку  слави України.  Борг, який П.О.Куліш не зміг віддати Тарновському – старшому і від якого відмовився Тарновський – молодший, він обіцяв перекрити передачею до музею своїх реліквій.
До смерті встиг свою обіцянку частково виконати. Решту за нього зробила його дружина  Ганна Барвінок, яка на декілька років  пережила свого чоловіка, не пориваючи з Качанівкою і Тарновськими близьких стосунків.
В.В.Тарновський – молодший не зміг приїхати у Мотронівку на похорон Куліша, хоча й отримав телеграму про цю сумну звістку. Не маючи змоги бути на похоронах, він усе ж запропонував матеріальну допомогу вдові Куліша для відправлення похоронного ритуалу. Пізніше за кошти Тарновського на могилі Пантелеймона Олександровича було встановлено огорожу.
Відомо, що Василь Васильович збирався видати своїм коштом Біблію у перекладі Куліша і доклав до цього багато зусиль. На жаль, задум Тарновського не здійснився з причини фінансової скрути, в якій перебував він на схилі життя.
Завдяки Тарновському збереглись і дійшли до нашого часу художні альбоми Куліша, які розкривають ще одну маловідому грань його обдарованості.
Цікавий ще один важливий момент у стосунках Тарновських і Куліша: маючи складний, самолюбивий характер, відзначаючись непослідовністю у своїх поглядах, Пантелеймон Олександрович на різних етапах свого життя міняв ставлення до своїх близьких і знайомих або зовсім поривав всякі відносини, здебільшого з ідейних міркувань. У той же час його стосунки з Тарновськими протягом піввіку залишались рівними і теплими , що мало позитивний вплив  на просвітницьку діяльність в Україні  як Тарновського – молодшого, так і Куліша.
Внесок П.О.Куліша у розвиток української мови і літератури, історії та культури, взагалі у процес пробудження нації досить вагомий. Все, що відбувалось з українським народом, болісно зачіпало його вразливу душу. «Всього півтора чоловіка нації, - обурювався  Пантелеймон Олександрович, - і ті живуть у незгоді».
Одним із псевдонімів Куліша був «Павло Ратай», що значить Орач. Хочеться вірити, що поле, засіяне Великим Орачем, врешті-решт заколоситься рясними сходами.

Оксана Петренко,
завідувач культурно-освітнім відділом.




Авторизація





У цей день

Українське ділове мовлення. Календар свят

Друзі