Приємної прогулянки, Шановні гості!!!

НОВИНИ

ВАЖЛИВО !!!

---

ВИПАДКОВЕ ФОТО

---



 З історії взаємин Павла Федотова та Юлії Тарновської

           З історії взаємин Павла Федотова та Юлії Тарновської
  Протягом 150 –ти років Качанівка існувала як дворянська садиба. За цей час вона набула багату історію як заснування так і існування. Поетів письменників, художників та композиторів на лоні чарівної природи спонукало художньо – архітектурне середовище, де природа, історія та архітектура зливалися в єдиному комплексі. Ті, хто побував в цьому райському куточку, були вражені та зачаровані мальовничою красою, відкриваючи тут для себе джерело духовної сили та наснаги. Гостинність і доброзичливість господарів Качанівки, чарівна природа створювали творчу атмосферу.  А розкіш парку розмагнічувала серця, спокушала на любов.
   Так коли господарями Качанівки був Григорій Степанович Тарновський (1824 – 1853 р. г.), на його запрошення в садибі в різний час гостювали : Тарас Шевченко, Михайло Глінка, Павло Федотов, Василь Штернберг… В той же час влітку, в Качанівці проживали племінниці господаря та його дружини, які в подальшому стали музами для великих митців. Бо недарма в народі говорять: «Творчість живиться з криниці кохання». 
   Для відомого російського художника, одного із засновників критичного реалізму в мистецтві, Павла Андрійовича Федотова, невичерпною криницею кохання і творчості, була одна із представниць роду Тарновських – Юлія. Племінниця Григорія Степановича Тарновського, власника качанівської садиби. Саме Юлія Тарновська, стала «музою» для Павла Федотова. Тому коли перед художником постав сюжет картини «Сватання майора», не було сумнівів щодо образу нареченої, йому позуватиме кохана жінка – Юлія Тарновська. 
   Творчий шлях художника був коротким і тяжкий. Здалося, що весь світ був налаштований проти нього. Майбутній художник народився в не досить заможній сім'ї офіцера. На нього чекала така ж доля: кадетський корпус, чин прапорщика. Федотов не відразу зрозумів, що військова служба, це не  справа його життя.
   Одним із перших, хто оцінив творчість Федотова, Карл Брюлов. Побачивши малюнки майбутнього художника, сказав, що в двадцять п'ять років пізно вчити техніку мистецтву. Та все ж додав: «Но попытайся, пожалуй, чего не может твердая воля, постоянство и труд». Спочатку Федотов писав портрети своїх товаришів по службі, службові паради, до висот майстерності художник подолав тяжкі напружені роки роботи над собою. Павло Андрійович почав відвідувати вечірні класи Академії мистецтв, детальне вивчення колекції Ермітажу. 
     Наставником для Федотова був Карл Брюлов, надавши перші професійні уроки майстерності. Залишивши військову справу Павло Андрійович, переїздить на Василівський острів, винайняв невелику кімнату і вступив до Академії. Він старанно розпочинає працювати над ескізами та етюдами. 
   Родина Федотова бідувала і постійно просила допомоги. Частину своєї мізерної  військової пенсії він висилав рідним, бідуючи сам. Та це не впливало на художника, на його веселий та наполегливий характер. Він вірив в себе і в те, що з нього вийде великий художник. В академічних класах він вивчав батальний живопис під керівництвом професора Зауервейда. 
   Ескізи Федотова помітив Іван Андрійович Крилов. Який в майбутньому порекомендував йому зайнятися жанровими роботами. Федотов залишає навчання в Академії. 
В 1847 році глядачам була представлена перша робота художника «Свежий кавалер», наступна «Разборчивая нивеста»,  (яка до речі написана на текст відомої байки Крилова). Ці роботи помітив навіть прихильник монументального живопису, Брюллов. Порекомендувавши продовжувати в тому ж дусі. 
   На виставці в 1849 році вперше глядач знайомиться з роботою «Сватання майора». За неї художник отримує звання академіка. Глядач захоплювався цією роботою, це був новий світ відкритий художником. Для нас найбільш цікавий персонаж – в центрі картина наречена, кохана жінка – Юлія Тарновська.
З родиною Тарновських, Федотов познайомився завдяки Карлу Брюлову, близько 1840 року. В будинку Григорія Степановича художник вперше зустрівся з жінкою, яка суттєво вплинула на його подальший життєвий та творчий шлях. Вони багато спілкувалися, Юлія розповідала про Качанівку, показувала малюнки з зображенням садиби свого дядька. Тяжко було судити про їхні стосунки  очевидцям, ходили плітки, навіть, про їхнє весілля, друзі поздоровляли Федотова з вигідним одруженням на панянці, та цього так і не сталося. 
   В. Б. Шкловський в своїй повісті про живописців, так описує роботу над картиною Федотова: «Сперва девушка скоро уставала, принимая трудную позу, но потом стала терпеливой… В мастерской было холодно, и с Невы и с Невки попеременно дул ветер. Художник писал, надев старый тулуп. Юлия робко грела руки дыханием, боясь показать Федотову, как она озябла и устала… Художник развлекал Юлию смешными рассказами на тему картин… Юлия слушала, не улыбаясь и как будто скучая». В той час він склав пісеньку, присвята для Юлії, і постійно її наспівував:
                                     Брожу ли я,
                                     Пишу ли я –
                 Все Юлия да Юлия
                                     Веселья чашу братскую
                                      С друзьями розопью ли я, -
                                     И громко песню хвасткую
                                  С гитарой пропою ли я,- 
                                     Все Юлия да Юлия.
Відомий на той час заможний колекціонер, Іван Федорович Тряпошніков, обіцяв за картину «Сватання Майора» дві тисячі карбованців, а потім відмовляється від своїх слів і обіцяє тільки одну. Павло Федотов звернувся до Г. С. Тарновського, який посміявся над Тряпошніковим, але другої ціни не запропонував.
  Для П. Федотова та Юлії час над написанням картини був періодом захоплення художника натурщицею. Художник глибоко в душі розумів, що він не найкращий варіант для Юлії, навряд чи дозволив би її дядько шлюб з дівчиною дворянського роду та бідним художником. Тарновський знайшов більш підходящу на його думку, кандидатуру, для заміжжя племінниці, а Павло Андрійович з глибокою раною в серці залишився на самоті. Останні роки свого життя художник проводить в лікарні для душевнохворих, де постійно згадує Юлію, вона йому мерещилась скрізь.
   Незаперечним є той факт, що стосунки Федотова та Юлії Тарновської пов'язані з найкращою картиною художника «Сватання Майора», яка є шедевром російського мистецтва першої половини 19 століття.Національний історико – культурний заповідник «Качанівка»
ЛЕКЦІЯ НА ТЕМУ :
«З ІСТОРІЇ ВЗАЄМИН ПАВЛА ФЕДОТОВА ТА ЮЛІЇ ТАРНОВСЬКОЇ»

Старший науковий співробітник
відділу науково – дослідної        роботи
Кравченко Катерини
  




Авторизація





У цей день

Українське ділове мовлення. Календар свят

Друзі