Приємної прогулянки, Шановні гості!!!

НОВИНИ

ВАЖЛИВО !!!

---

ВИПАДКОВЕ ФОТО

---



 П р и м х и д о л і

                                                     
    ( до 175-річчявід  дня  смерті В.І.Штернберга)
Український живописець-пейзажист, жанрист В. І. Штернберг, талановитий учень Академії мистецтв прожив коротке, але яскраве життя. Доля відміряла йому всього лише 27 років. Але всі вони були заповнені працею та творчістю.
Вільгельм (Василь) Штернберг народився 12 лютого 1818р. в Петербурзі й походив із обрусілої німецької родини, яка переселилася до Петербурга ще в першій половині XVIII століття. Його батько був гірничим інженером, берггауптманом, як пишеться у свідоцтві про народження художника. Густав (Іван) Штернберг (1778-1834) викладав німецьку мову та історію європейських народів, крім того, виконував обов'язки бібліотекаря. Василь Іванович отримав хорошу домашню освіту під керівництвом свого батька. Батько помер, коли синові сповнилося 16 років. Освітою майбутнього художника займалася мати. Хлопець знав і любив музику, багато читав, охоче замальовував із натури переважно краєвиди, дерева, парки. За цим заняттям зустрів його відомий пейзажист М. Лебедєв. Вони потоваришували, незважаючи на різницю у віці. Перші уроки живопису юнак брав саме у Лебедєва. За його ж порадою Штернберг вирішує вступити до Академії мистецтв.
      23 квітня 1835р.сімнадцятирічний юнак був зарахований вільним слухачем класу пейзажного живопису Академії мистецтв, де навчався у таких відомих живописців, як М.Воробйова, М.Лебєдєва, а пізніше у К.Брюллова.  Штернберг не лише наполегливо працює, а й відвідує літературні та музичні вечори О.Струговщикова, де збиралися В.Бєлінський, письменники І.Панаєв, В.Одоєвський, художники Я.Яненко, М. Рамазанов, К.Брюллов. Таке оточення, безумовно, впливало на ступінь інтелектуальної зрілості художника. У господі Григоровича, який частенько  запрошує молодого художника у свій дім, в 1830-1840 роках бували О.Пушкін, М.Гоголь, В.Жуковський, К.Брюллов, М.Глінка, талановиті учні Академії. Штернберг слухав їхні висловлювання з приводу тих чи інших питань мистецтва, що сприяло формуванню його прогресивних естетичних поглядів. «Штернберг допитливий, читає багато, спостерігає ще більше», – характеризував юнака Н. Кукольник. 
          Утім, склалось так, що життя і творчість цього художника було тісно пов’язане з Україною. Як писав мистецтвознавець Назар Козак: «Цей зв’язок зумовлений двома чинниками. Перший - три канікулярних літа 1836 - 1838 рр., проведені в Україні, а другий - дружба з Тарасом Шевченком». Василь Григорович звернувся до свого давнього друга - Григорія Тарновського з проханням допомогти Штернбергові.  З того часу український меценат матеріально опікувався долею студента: оплачував навчання, запрошував на всі канікули в Качанівку.
       Влітку 1836р., вперше  В.Штернбергприїжджає до маєтку Г.Тарновського в селі Качанівка на Чернігівщині.  Мальовнича краса українського села, його життя і побут так захопили молодого художника, що він  упродовжтрьох років і за коштом Тарновського жив і працював у Качанівці. У палаці є кімната, яка мала готичні віконцяіз  кольорового  скла і яку облюбував художник. Йому, як почесному  гостю  садибипривітний  господар  надавцю  кімнату. Ці три роки були найпліднішими в його творчості. Проживаючи в маєтку, В.Штернберг буває внавколишніх  містах,  селахі  хуторах, де замальовуєчисленні  ярмарки, різноманітні  подіїз  буденного  життяселян,  весілля  татрадиції. Він створив низку краєвидів і жанрових полотен, пройнятих винятковим радісним настроєм та поетичними почуттями. Зразком таких робіт є картини «Ярмарок в Ічні» (1836), «Нічна музична сходка» (1938), «Переправа через Дніпро біля Києва» (1837), «Шинок» (1837), «Млин в степу» (1838)  «В Качанівці у Тарновського». Ось як пізніше описував своє враження від творів В. Штернберга Тарас Шевченко в повісті «Художник» 1856 року: «...на первом плане ветряная мельница, пара волов около телеги, наваленной мешками, - все это не нарисовано, а только намекнуто, но какая прелесть! - очей не отведешь... Под хаткой старушка, а на воде утки плавают, вот и вся картина, и какая полная, живая картина! И таких картин или, лучше сказать, животрепещущих очерков полна портфель Штернберга. Чудный, бесподобный Штернберг!» (подано мовою оригіналу). У Качанівці в 1838р. В. І. Штернберг познайомився з М.І.Глінкою. Вкімнатах при оранжереї, де жив композитор,  за  участю В.Забіли, М.Маркевича і звичайно художника В.Штернберга,  підсупровід  кріпосного  оркестру, який належав Тарновському, відбувались музичні  вечори, так звані  музичні сходки, які затягувались далеко за північ. Художник подарував композиторові декілька сюжетів, в тому числі «Нічна   музичнасходка» та написав картину «Гра в піжмурки», де  можна знайти портрет маестро.  За картини качанівського циклу рада Академії мистецтв представила В.Штернберга до нагородження золотими медалями 1-го і 2-го ступенів. В цьому успіху художника - чимала заслуга господарів Качанівки. Академія мистецтв у звіті за 1837 рік висловила подяку Г.Тарновському за його "милості до Штернберґа". В.Штернберг закінчив Академію мистецтв із золотою медаллю, отримавши право на закордонне відрядження за коштом Академії Мистецтв на стажування до Італії. 
      У Качанівці, в Григорія Тарновського жили 4 племінниці та 7 племінників. В.Штернберг закохався у найстаршу племінницю - Емілію (1818-1884). Мало хто розумів захоплення відомого російського художника, молодого й вродливого, некрасивою аж до відрази, злою інтриганкою, але, безумовно, дуже освіченою Емілією. Штернберг кохав дівчину дуже пристрасно та, на жаль, безнадійно. Емілія охоче фліртувала з Василем, але, коли Григорій Степанович підшукав для неї чоловіка зі статками і маєтком - лікаря Феодосія Васильовича (Леонарда) Бурцева, погодилася на шлюб. Т.Г.Шевченко у повісті «Художник» писав: «…Она хоть и отвечала ему (Штернбергу) тем же, но в выборе брака предпочла ему какого-то лысого Бурцева. Самая обыкновенная история». Емілія була не проти заміжжя з Бурцевим, але за такий вибір доля її суворо покарала. Кругленький, лисий чоловічок виявився садистом: з насолодою бив дружину, челядь зав’язував у мішки і катував. На Бурцева не діяли попередження ні Григорія Тарновського, ні Василя Тарновського-старшого щодо його жорстокості з Емілією. Зрештою, кріпаки не витримали. Лютою зимою, коли Бурцев повертався від хворого додому, селяни напали, прив’язали лікаря до саней, візника скинули, а коней схарапудили до галопу. Додому прибув знівечений труп… Емілія Тарновська після смерті чоловіка виїхала до однієї з резиденції у Полтаві. Влітку вона гостювала в Качанівці.
    З Т.ШевченкомВасиль Штернберг познайомився у 1838 році і став одним з найближчих його друзів. У 1838 - 1839 рр. разом із Тарасом  жилина  одній  квартирів  Петербурзі,  разомвлаштовували літературні читання, ходили до ресторанів, цінували  смачну кухню, робили закупи, відвідували театри, особливо оперні вистави, слухали гру відомих музикантів-віртуозів. Хоч інколи доводилось і без копійки сидіти в неопалених майстернях. Взимку, художник частенько  бував у будинку Тарновських, де і зустрічався з Емілією. Про це Шевченко написав у повісті «Художник», присвяченій В.І.Штернбергу. Невдовзі В.Штернберг оселяється разом із Шевченком у будинку Донненберга на Васильївському острові. Як розповідає Єжи Єнджеєвич, польський дослідник Шевченкової творчості, «Штернберг мав романтичні нахили, артистичну душу, тонку і вразливу, хоч не уникав веселих розваг із вином. Але робив це з чарівністю і смаком». У цей період Штернберг створив декілька портретів Шевченка та шаржовані малюнки олівцем «Шевченко з ковдрою», «Замість чаю ми побрились». Для збірки «Кобзар» В. І. Штернберг зробив малюнки й офорти. В 1840 р. у друкарні Фішера в Петербурзі було видрукувано томик поезій Т.Шевченка, для якого Штернберг створив малюнок - фронтиспіс, де був зображений лірник із бандурою, хлопцем-поводирем та собакою - «Сліпий бандурист з поводирем». На знак подяки поет присвятив йому опубліковану в цьому ж виданні поему «Іван Підкова». А перед його від'їздом до Італії Т.Шевченко подарував «Кобзар», на якому написав вірш «На незабудь Штернбергові» (1840)
Поїдеш далеко, Побачиш багато;
Задивишся, зажуришся, —
Згадай мене, брате !
     Тут у Петербузі, жили свояки художника, сім’я чиновника Олександра Шмідта. З ними познайомив Штернберг свого друга Тараса, а також ще з двома іншими німецькими сім’ями - інспектора студентів Петербурзького університету Олександра фон Фіцтум Екштедта та живописця і ливарника Карла Йоахіма. Деякий час Шевченко кожен кінець тижня проводив у названих сім’ях: субота була днем Йоахімів, а неділя належала Фіцтумам і Шмідтам. Шевченко, що тужив за родинним життям, мав тепер нагоду ближче запізнатися з родинним життям культурних німецьких сімей, вивчати їх спосіб життя, дістати впровадження до німецької культури. «Я завжди, - писав Шевченко, - виходжу від них немов чистіший і добріший». Або: «У Фіцтума натішились ми квінтетом Бетховена і сонатою Моцарта, в якій виконував соло вславлений Бем, і на першу годину вночі повернулися додому».
      На прохання В.І.Григоровича в 1939 р., В.І.Даль, правитель канцелярії генерал-губернатора Оренбурзького краю графа В.А.Перовського, запросив  В.І.Штернберга в якості художника в Хівинську експедицію. У травні-серпні 1939 р. він працював в Оренбурзькому краї і Башкирії. Взяти участь в самій експедиції художник не зміг за станом здоров'я. В кінці листопада він покинув табір. Під час подорожі було зроблено багато начерків, малюнків і акварелей, що зображують природу, побут, звичаї, щоденне життя місцевих народів Оренбурзького краю. Останньою картиною художника, яка була написана в Росії перед від'їздом до Італії, була картина «Калмицькі юрти».
      27 липня 1840 р. В.І.Штернберг виїхав в Італію в якості пенсіонера Академії мистецтв. Художник побував у багатьох містах Німеччини, Австрії, Італії, робив численні замальовки, відзначав красу природи, пам'ятники мистецтва, звичаї народу. Перебуваючи в Римі, художник продовжував старанно працювати, хоча відчував себе чужим серед італійських людей і природи, листувався з Т.Шевченком, вислав поетові декілька своїх малюнків - краєвидів Італії. Його тягнуло на батьківщину, до знайомих і улюблених сюжетів. Але долею не судилася йому повернутися в Росію. У розквіті років, на півдорозі розвитку свого чудового таланту, 8 вересня 1845 р. о 7.30 у Римі від туберкульозу помер 27-річний художник - Василь Штернберг. М.Рамазанов згадував: «Напередодні дня кончини його, ніби за передчуттям, зібралося багато товаришів і читали вголос «Шинель» М.Гоголя. Обличчя доброго Васі… грало незвичайним рум'янцем, він сидів, як тепер пам'ятаємо, на дивані та слухав, і сміявся, і захоплювався творами Гоголя…». Штернберга поховано на цвинтарі в Монте-Тестаччо, там, де й Карла Брюллова. Могилу Василя Штернберга можна відшукати на  протестантському кладовищі  біля  муру Авреліана  та піраміди Цестія. Для цього треба від входу йти навкіс направо до білого мармурового нагробку Andreas Andersen (у формі прямокутника з пензлем та палітрою), а тоді вправо рядком, в якому знаходиться примітне поховання мусульманина Mohammad Rashad Bilbesi. Дев’яте поховання від нього в цьому ряду - це могила В. Штернберга. На ньому стоїть пласка стела з профілем художника та інформацією, що тут похований прах пансіонера (стипендіата ) імператорської академії мистецтв Василя Штеренберга (так в оригіналі). 
       В Італії художником були написані картини: «Озеро Немі» (1845), «Італійці, які грають в карти», «Італієць – простолюдин», «Італійка біля водойми», «Римський карнавал», «Італійська сім’я» та ін, а також начерки і малюнки сепією – «Перекинутий лоток», «Ослик з поклажею», етюди до картини «Акведук у тіол». Останньою незакінченою роботою його була картина «Ринок».
      Для українських шанувальників образотворчого мистецтва спадщина Василя Івановича Штернберга залишається дорогою й близькою. Його творчість знаменує не тільки певний щабель у розвитку українського живопису, вона вперше відбила характерні риси української природи. Тому-то Штернберга ми шануємо, як засновника українського пейзажного й жанрового мистецтва, який стверджував у них глибокі гуманістичні ідеали.
                                                                                      Організатор     екскурсій
                                                                                      НІКЗ  «Качанівка»
                                                                                      Захарченко  О.Є.




Авторизація





У цей день

Українське ділове мовлення. Календар свят

Друзі