Приємної прогулянки, Шановні гості!!!

НОВИНИ

    


    Проєкт веломаршрут «Від парку до парку» реалізується у рамках грантової програми «КультураТуризмРегіони» Парафіївською ТГ у партнерстві з національним історико-культурним заповідником «Качанівка» та Державним дендрологічним парком «Тростянець» НАН України за фінансової підтримки від Українського культурного фонду та  Державного агентства розвитку туризму України.
    


    8 червня 2021 року Національний історико-культурний заповідник «Качанівка» презентував виставку графічних робіт ХХІ ст. «Серед дерев Качанівки» художниці Наталії Алексенко (Київ). 

    


             Національний історико-культурний заповідник «Качанівка» підтримує розгляд законопроєктів Міністерства культури та інформаційної політики про протидію хаотичній забудові, зареєстрованих на сьогодні у Верховній Раді України, зокрема, про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання руйнуванню та знищенню нерухомої культурної спадщини (№ 4561), про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за руйнування і знищення нерухомої культурної спадщини та порушення традиційного характеру середовища (№ 4562).

ВАЖЛИВО !!!

---

ВИПАДКОВЕ ФОТО

---



 Д. І. Яворницький - історик, археолог, фундатор історії запорізьких козаків

В цьому році виповнюється 165 років від дня народження відомого історика, археолога, етнографа, колекціонера та фундатора історії запорізьких козаків Дмитра Івановича Яворницького.
Народився Дмитро Іванович 7 листопада ( 26 жовтня за ст. ст.) 1855 року в селі Сонцівці Харківської губернії Харківського повіту (тепер село Борисівка Харківської області). Про дитинство Яворницького збереглися дуже скупі відомості. Сам він згадував, що батько його «грамотій - самоучка», але добра й розумна людина, читав своїм дітям вечорами «Тараса Бульбу» Гоголя. Читав хоч і по складах, хоч і мішаною російсько – українською мовою, зате з великим почуттям, а діти «лежали на печі, у маленькій хатинці, і німіли од восторга над запорожцями». Те читання кинуло в серце шестирічного Дмитра пристрасть до Тараса Бульби і майбутню любов до запорозького козацтва. 
Початкову освіту Дмитро Іванович здобув у рідному селі. Після того успішно закінчив Харківське повітове училище, в яке поступив 1867 року. 1874 року Яворницький поступив до Харківської семінарії, але не закінчив її. Енергійного і допитливого юнака не вабила духовна кар'єра. Його цікавили світські науки, особливо історія, література, мистецтво, що й визначило подальші шляхи навчання і праці. Того ж таки 1877 року Яворницький успішно склав екзамени на історико – філологічний факультет Харківського університету. І відразу ж починає пошук будь – якої інформації про запорозьких козаків. 
Закінчивши університет, Дмитро Іванович ставить собі за мету поїхати до Петербурга і вдарити там чолом преславному історику М.І. Костомарову. Багато в чому Яворницький прагнув наслідувати М. Костомарова – зірку першої величини, «лева» в науці, як писав він про нього. Особисте знайомство відбулося між ними за кілька місяців до смерті Костомарова на його квартирі в січні 1885 року, тоді, коли Яворницький приїхав до Петербурга на короткий час попрацювати в архівах. Костомаров справив на молодого Яворницького незабутнє враження. Принципово нове положення Костомарова про те, що історію треба вивчати не тільки за друкованими джерелами, а й за народними переказами, піснями, - давно вже імпонувало Яворницькому.
Саме тут, у Миколи Івановича Костомарова, і відбулося знайомство Дмитра Івановича з Василем Васильовичем Тарновським – молодшим – щедрим меценатом, благодійником та відомим власником колекції українських старожитностей, рідкість якої була відома далеко за межами України. Яворницький відразу ж отримує запрошення від В.В. Тарновського відвідати його маєток в Качанівці. Проводжаючи від себе Дмитра Івановича, Микола Костомаров дає таку пораду: «Раніш, ніж писати історію запорозького козацтва, обходіть ви всю запорозьку країну, після того заривайтесь в архівний матеріал, який не проминіть і тих козацьких дум та історичних пісень, які збереглися в головах старих людей, а найпаче у сліпих бандуристів та кобзарів».
Весною 1887 року Д.І. Яворницький вирушає в далеку і важку подорож через Москву, Ярославль, Вологду, Великий Устюг до Архангельська морем до Соловецького монастиря. Туди заслано було за часи цариці Катерини ІІ останнього кошового отамана запорозького козацтва П.І. Калнишевського, де його й поховано. На зворотньому шляху Яворницький заїхав в Качанівку, так як людині з його інтересом до козацьких речей було на що подивитися.  Прокабінет – музей  В. Тарновського, де зберігалася колекція, Яворницький у своїх спогадах пише: «Зала була висока, у два світи. Світ входив і крізь вікна і падав згори крізь відтулини в скляній скелі. На всіх стінах, од верху до низу, висіли портрети гетьманів, полковників, генеральних суддів, осаулів, митрополитів, архиєреїв, гетьманш, дружин полковникових, різних жінок «панського достоїнства». На підлозі, попід стінами, стояли гарного виробу шахви, де лежали булави, перначі, дорогі шаблі, розкішні сідла, і чого – чого тільки там і не було? У мене на все розбігалися очі: дивлюсь на одне, а кидаю погляд на інше».
Альбом для гостей Тарновських «Качанівка», в якому Дмитра Івановича попросили залишити свій автограф, він описує так: «Мене підвели до круглого, інкрустованого, оббитого бронзою стола, на якому лежала розгорнута , з золотим обрізом, книга, і попрохали написати в ній своє імення та прізвище. Я устромив свої очі у ту книгу і там побачив такі прізвища: Шевченко, Глінка, Гоголь, Костомаров, Рєпін. Еге, та тут цілий Пантеон! Страшно було й ставити коло таких прізвищ своє убоге прізвище». В цьому альбомі  Д.І. Яворницький залишив такі рядки: «1887 року, 4 липня, рівно в стодвадцяту річницю знищення Запорізької Січі відвідав чарівну Качанівку Дмитро Іванович Еварницький, повертаючись з Соловецького острова після пошуків на ньому могили останнього кошового атамана Петра Івановича Калнишевського».
Провівши в Качанівці декілька днів і оглянувши колекцію козацької старовини В.В. Тарновського, Яворницький зробив висновки, що він зібрав тільки те, що було на території колишнього українського козацтва і бракує добра, що залишилося в різних місцях колишнього Запорожжя. Дмитро Іванович дає пораду В. Тарновському поїхати на пороги Дніпра, відвідати місця, де були Запорозькі Січі, заглянути в старі запорозькі церкви, в панські або міщанські будинки, або ж у деякі селянські хати, побудовані на старих запорозьких селищах. Василь Васильович відразу ж дав згоду. Маршрут такий: Київ, Кременчук, Катеринослав, пороги Дніпра, Олександрівське, Нікополь, Капулівка, де була Стара, або Чортомлинська Січ, Покровське, де була Нова Січ, Консулівка, де була Кам'янська Січ, і Олешки, де була Олешківська Січ.
У місцевих газетах того часу зазначалося, що відомий чернігівський поміщик В.В. Тарновський, власник дуже багатого зібрання козацької старовини у супроводі Д.І. Яворницького та Євген Захарович Корбута (свояк Тарновського) побували на Дніпровських порогах та спустилися вниз Дніпром, де була колись Запорозька Січ.
Чернігівський колекціонер із поїздки привіз різноманітні предмети, що стосувалися історії козацтва. Частину речей В.Тарновський придбав у селян, а дещо було особисто ним викопано: запорозька гармата, бомби і гранати, запорозька шабля, люлька, залізне кресало та ін. Всі речі були бережно перевезено до Качанівки й там вони посіли місце в музеї. Також колекція старожитностей поповнилася кам’яними хрестами з козацьких могил. Один з них – пам’ятник, встановлений кошовому отаману Гордієнку, а другий – із запорозького цвин таря Чортомлицької Січі. Селяни у Качанівці поставилися до новинок колекції дуже недоброзичливо, розглядаючи перевезення хрестів як пограбування могил і вбачаючи у цьому лихе знамення. Саме з козацькими хрестами пов’язували хворобу та смерть дружини пана Софії Тарновської.
По завершенні мандрівки Д. Яворницький написав книгу «Запоріжжя у залишках старовини та переказах народу», яка побачила світ у 1888 р. за сприянням та фінансуванням В.Тарновського.




Авторизація



У цей день

Українське ділове мовлення. Календар свят

Друзі