Приємної прогулянки, Шановні гості!!!

НОВИНИ

ВАЖЛИВО !!!

---

ВИПАДКОВЕ ФОТО

---



 « В. Є. Маковський – майстер побутового жанру»

Національний історико – культурний заповідник « Качанівка»







Публікація на тему:


« В. Є. Маковський – майстер побутового жанру»

( до 175 – річчя від дня народження)








Підготувала: старший науковий співробітник

Клочко Л. І.







Качанівка 2021

Рід Маковських – художників веде від Єгора Івановича Маковського – відомого художника. Живописом у сім’ї займалися батько, три сини та дочка, а потім і внуки. 

В. Є. Маковський народився 26 січня 1846 року у Москві, в родині, де все жило й дихало мистецтвом. У будинку Маковських, завжди привітному і гостинному, збиралися художники, музиканти, письменники, артисти. Бесіди про мистецтво, розповіді про знаменитих майстрів минулого, відвідування майстерень художників, вивчення гравюр відіграло велику роль у виборі подальшої долі юнака.

У 1858 р. Володимир вступив до Московського училища живопису, скульптури та архітектури, що відіграло найважливішу роль у формуванні його естетичних поглядів і світогляду, у вихованні художніх смаків і здібностей. Починає писати перші свої роботи. Героями його робіт часто були діти. Цікавість до життя селянських дітей прокинулася рано, і не згасала до кінця його життя. Відтоді поетичні образи селянських дітей пройдуть крізь всю його творчість. 

В 1862 р. на виставці в училищі було показано першу його картину « Хлопчик, що продає квас». Хлопчик із глиняним глечиком і кухлем дивиться, немов звертаючись до глядача, довге волосся вибилося з – під шапки, в обличчі і прохання, і боязкість, і смуток. У характеристиці образу, у трактуванні обличчя, одягу, у подробицях деталей, навіть у колориті відчувається вплив Тропініна. Із цієї роботи починається великий творчий шлях художника.

У 1866 р. Володимир закінчує художнє училище.  За картину « Літературнечитання» ( 1866 р.) йому було присуджено велику срібну медаль і званням класного художника ІІІ ступеня. У картині він любовно відтворив тепло і затишок рідної домівки – камін, годинник, килим, меблі, картини батьківської колекції. У центрі композиції – Єгор Маковський, який сидить у кріслі, дівчина праворуч – наречена художника Ганна Герасимова. 

2 листопада за конкурсну картину « Селянські  хлопчики в нічному стережуть коней» ( 1869 р. ) Рада Академії мистецтв присвоїла йому золоту медаль і звання класного художника І ступеня. Сюжет з’явився під враженням від повісті  Тургенєва « Бєжин луг».  З великою симпатією художник зображує дітей у картині « Гра у бабки » ( 1869 – 1870). Зображена побутова сценка сповнена сердечності та любові. Це була перша його робота, куплена П. Третьяковим. Теплотою пронизана картина « Аматори солов’їного співу» ( 1873 ). Затамувавши подих, забувши щоденні справи і турботи, троє літніх приятелів слухають спів солов’я. Світло, що падає з низького віконця, висвітлює вбогу обстановку рубленої хати. Скромність колориту, витриманого в темних тонах, відповідає основній думці автора, що й у бідності люди не втрачають почуття краси та поезії. Картина мала успіх на Всесвітній виставці у Відні. Художник завоював увагу всієї публіки, що цікавилася російським мистецтвом. 

У 1872 році кількох художників, серед них і Маковський, запросили до роботи над « Севастопольським альбомом», присвяченому обороні Севастополя ( 1854 – 1855). Маковський написав 21 картину. Того ж року Володимир Єгорович підтримав ідею щодо створення Товариства пересувних художніх виставок. Незабаром він став одним із членів Правління. На кожній пересувній виставці з’являлися полотна В. Маковського ( на виставках демонстрували тільки нові твори). Маковський працював надзвичайно багато й напружено, в його майстерні було багато ескізів, етюдів, начерків майбутніх композицій, альбомів із замальовками різних типів і сцен. Про людей, які йому позували, він міг розповідати цілі життєві історії. 

Особливе місце у житті художника, як і його брата Костянтина, займала українська тематика, народні звичаї, пісні. Досить часто бував в Україні. У відомому альбомі « Качанівка» з автографами гостей, що відвідали садибу, у 1878 р. свій підпис залишив К. Є. Маковський, Юлія Маковська ( друга дружина) та Наталія Маковська – сестра художника. Автограф Володимира Єгоровича Маковського у тому ж альбомі датується 1880 роком, який стоїть зразу ж після підпису І. Ю. Рєпіна, який відвідав садибу у серпні – вересні того ж року. Вірогідно, що В. Маковський відвідав Качанівку за рекомендацією свого старшого брата. Безкрайні степи, широкі лани, білесенькі, чепурні хатинки, легенькі вітряки – все це викликало у Маковського не аби яке захоплення, та надихало творити. Зі спогадів Т. Каждан відомо: « В. Е Маковский проводил здесь время в бесконечных прогулках по окресным селениям и хуторам, делая етюды и зарисовки украинских типов и народных сценок». На основі отриманих вражень створив цілий ряд сонячних, життєрадісних та глибоко психологічних полотен, безліч акварелей. Найбільш значущою була робота « Кінний ярмарок в Україні» ( 1885 р.). А картина « Ярмарка в Полтаві» ( 1882 ) зачаровувала його новизною, образами українців. Багато робіт художника українського циклу були надруковані у періодичних виданнях. Серед них: « Малороси біля хати» ( Нива, 1885 р., № 14), « Малороси біля столу» ( Нива, 1885 р., № 15),  « Малороси» ( Нива, 1885 р., № 16, « Ярмарка у малоросійському селі» ( Нива, 1885 р., № 24, « Малоросіянка. Етюд» ( Всемирна ілюстрація ). Всі перераховані роботи збирав і зберігав у своїй знаменитій колекції малоросійської старовини – В. В. Тарновський – молодший. Для господаря вони були цінні тим, що створювалися у період перебування художника як гостя садиби. 

На 13 виставці художників 1885 року були представлені картини В. Маковського виключно на українську тематику. У журналі « Київська старовина» за 1888 р. була досить детально описана картина « Мати і дочка» ( 1866 ). На ній художник зобразив люблячу матір, яка страждає від того, що її донька нещаслива.

У 1882 р. Маковський починає викладати в Московському училищі живопису, скульптури та архітектури, де працюватиме дванадцять років. У ці роки найбільш повно розкривається його критичне ставлення до дійсності. Простий і небагатослівний сюжет картини « Побачення », яка стала самою відомою. До сина, якого віддали в місто на роботу підмайстром, приїхала мати. Вона з жалем дивиться на босого, обірваного хлопчика, який жадібно накинувся на калач. Бідолашна мати розуміє, як тяжко її дитині. Мовчазна сцена перейнята сумом.

У 1890 р. разом з іншими передвижниками прийняв участь у переорганізації Академії. Закликав звернути увагу на побутовий живопис і відродження як жанру. Це прояв життя тащирості. У 1893 році жанр отримав право на життя.

У 1894 р. художник вирушив до Петербурга, де до останніх своїх днів керував жанровою майстернею у Вищому художньому училищі Академії мистецтв. Він був присутній на коронації Миколи ІІ і став свідком трагедії на Ходинському полі. Загибель людей вразила Маковського. Його почуття відбилися в картині « Ходинка» ( 1901), яку тривалий час забороняла показувати цензура. 

Літо 1899 р. провів у Фінляндії. Його зачарувала фінська природа. У 1902 р. відбулася виставка у Петербурзі де й були представлені роботи фінського та українського циклу ( « Молебен на Паску», 1888р.). 

Прожив творче життя, девізом якого були: праця, майстерність і чесність. Картини, гравюри, - всього близько 500. Критики називали його « майстром нікчемних розповідей» - не вдивляючись у його наповнені змістом та реалістикою картини. Виступав і як портретист. Кількість невелика, в основному, це були портрети близьких йому людей. З 1880 по 1890 роки займався офортами. Друкував їх на українську тематику та свої живописні твори. Особливе місце у творчості художника займали ілюстрації. Тут теж не обійшлося без української тематики. З великою любов’ю та глибоким знанням життя та побуту українського народу він ілюстрував твір М. В. Гоголя « Вечори на хуторі біля Диканьки», і не тільки. З великим задоволенням літографував твори і інших відомих художників. 

Любив музику. Був душею вечорів. Співав українські пісні під акомпанемент гітари. У 48 років освоїв гру на скрипці, відтоді розважав друзів на вечорах, де збиралися передвижники. У 1912 р. купив справжнюскрипку, роботи відомого італійського майстра Джузеппе ( Йосифа) Гварнері. 

У 1918 р. В. Є. Маковський подав заяву на ім’я ректора за станом здоров’я. Йому було призначено пенсію і звільнено з роботи в Академію. Художник до останніх днів не полишав творити. У тому ж 1918 р. востаннє виставлявся на 46 виставці передвижників у Петергофі. 

21 лютого 1920 року на 75 році життя Володимир Єгорович Маковський помер. Похоронений на Ваганківському кладовищі.






Авторизація





У цей день

Українське ділове мовлення. Календар свят

Друзі