Приємної прогулянки, Шановні гості!!!

НОВИНИ

    


    Проєкт веломаршрут «Від парку до парку» реалізується у рамках грантової програми «КультураТуризмРегіони» Парафіївською ТГ у партнерстві з національним історико-культурним заповідником «Качанівка» та Державним дендрологічним парком «Тростянець» НАН України за фінансової підтримки від Українського культурного фонду та  Державного агентства розвитку туризму України.
    


    8 червня 2021 року Національний історико-культурний заповідник «Качанівка» презентував виставку графічних робіт ХХІ ст. «Серед дерев Качанівки» художниці Наталії Алексенко (Київ). 

    


             Національний історико-культурний заповідник «Качанівка» підтримує розгляд законопроєктів Міністерства культури та інформаційної політики про протидію хаотичній забудові, зареєстрованих на сьогодні у Верховній Раді України, зокрема, про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання руйнуванню та знищенню нерухомої культурної спадщини (№ 4561), про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за руйнування і знищення нерухомої культурної спадщини та порушення традиційного характеру середовища (№ 4562).

ВАЖЛИВО !!!

---

ВИПАДКОВЕ ФОТО

---



 Василь Васильович Тарновський – старший і Микола Васильович Гоголь: матеріали до взаємин.


Василь Васильович Тарновський – старший (1810- 1866) належав до товаришів Гоголя по Ніжинській гімназії вищих наук. Він закінчив її у 1826 році, на два роки раніше М.В.Гоголя. Старанного, здібного до наукової діяльності випускника було рекомендовано до вступу в Московський університет, який він закінчив, здобувши ступінь кандидата права, але починати кар’єру довелося з учителювання. І хоча доля розвела «одноборщників», як називав товаришів по гімназії Гоголь, протягом життя вони не тільки листувалися, а й неодноразово зустрічалися.

Перший лист від 2 жовтня 1833 року Микола Гоголь надіслав Тарновському до Житомира, де той викладав у гімназії. Їх об’єднувала любов до історії і спільне бажання викладати її в Київському університеті св. Володимира, першим ректором якого став Михайло Олександрович Максимович – добрий знайомий Гоголя. Мабуть, дізнавшись про життя – буття вчителя гімназії в Житомирі, Микола Васильович із ще більшим ентузіазмом намагається допомогти товаришеві. В листі від 7 серпня 1834 року, поцікавившись  чи часто той буває в Києві, рекомендує звернутися до Максимовича: «Скажи, що я велів йому особливо полюбити тебе і намагатися перевести до Києва, хоча б ад’юнктом, бо киснути тобі в литовському місті не годиться». Він пропонує Тарновському написати своєму другові Максимовичу, ректору і професору словесності при Київському університеті. І справді , він пише йому 22 січня 1835 року: «Є такий, мій товариш по навчанню, надзвичайно добрий хлопець і дуже відданий науці. Він, маючи доволі хороші статки, зважився на дивну справу: вирішив бути вчителем у житомирській гімназії через саму лише пристрасть до історії. Прізвище його Тарновський. Чи не можна його якось перетягти до Київського університету? Їй – право, шкода, що він кисне в Житомирі. А далі був у Московському університеті і здобув там кандидата. Познайомся з ним ближче. Ти ним будеш задоволений».

Йдучи назустріч побажанню свого друга, Максимович запросив Тарновського ад’юнктом по кафедрі словесності в Київському університеті.

Ось що пише Гоголь з приводу цього запрошення Максимовича: «Тарновський іде по історії, і тому не знаю, чи погодиться на переміну предмета, а що ж до його рис характеру і душі, то це така людина, на яку завжди можна покластися. Він добрий і свіжий почуттями, як дитина, злегка мрійливий і завжди самовідданий. Він думає лише про ту користь, яку можна дати слухачам і по – дитячому відданий цій думці, аж до того, що зовсім не піклується про себе – винагороджують його чи ні. Для нього нема ні чинів, ні підвищення, ані честолюбства. Коли б навіть він не мав тих чеснот, що має, то й тоді я радив битобі взяти його за один лиш характер, бо я знаю з досвіду, що значить мати при університеті однією більше благородну людину». 

Микола Гоголь не поскупився на добрі слова на адресу Тарновського. Про щирість відносин свідчить і невимушений тон ще одного листа. На початку він висловлює підозру, що Василь Васильович датував свій лист заднім числом – тому затримка в одержанні лягла на пошту. Гоголь зізнається, що колись сам практикував подібне. Цікавить його і особисте життя Тарновського: « А що, як твоє весілля? А я збираюсь хрестити маленького крикуна – козлика, який має від тебе бути. Будь – ласка, повідом мене, коли будуть хрестини». На жаль, кумівство не відбулось.

Деякі науковці вважають, що Гоголь бував у Качанівці не один раз. Можливо, це так і було, хоча обставини відвідування ним Качанівки так і не відомі. Можна впевнено твердити, що він бував у 1835р., 1848р. Тоді ж і залишив письменник в качанівському альбомі свій автограф. Життєрадісність Гоголя відчувається навіть у підпису, завитки якого наче закружляли на папері.

Поруч з автографом М.Гоголя розписалась дружина Василя Васильовича Тарновського (старшого) – Людмила Володимирівна. В листі до свого сина Тарновського (мол.) вона пише, що до них 26 жовтня 1850 року має заїхати Гоголь, який уже відвідував їх двічі, читав свою повість «Тарас Бульба» та «Повість про те, як посварився Іван Іванович з Іваном Никифоровичем». 

У качанівському парку, неподалік району «Вовкотеча» росте старий, велетенських розмірів дуб, який і досі називають «дубом Гоголя». Місцеві жителі згадують, що за панських часів на ньому висів на ланцюгу гарний медальйон з відповідним написом : « Місце усамітнення М.В.Гоголя». Тут любив проводити час у самотніх роздумах великий Гоголь, відвідуючи свого товариша у Качанівці.

Про що мріяв Гоголь біля дуба, які виношував думки? Гоголь мав не тільки письменницький дар, а й провидця і відчував, що станеться у ХХІ столітті….

Добро, створене ним, дало могутні парості на світовому древі життя.  



Організатор екскурсій НІКЗ «Качанівка» 

   


   

                                 Олена Трохименко





Авторизація



У цей день

Українське ділове мовлення. Календар свят

Друзі