Приємної прогулянки, Шановні гості!!!

НОВИНИ

ВАЖЛИВО !!!

---

ВИПАДКОВЕ ФОТО

---




( до 215-ї річниці від дня народженння М.А Маркевича).

Маркевич Микола Андрійович – український історик, фольклорист, поет, композитор. Народився в селі Дунаєць на Глухівщині. Жив з 1809 року в селі Сокиренці Срібнянського рн., пізніше в селі Рудівка Прилуцького рн. Походив він з відомого в Гетьмапщині старшинського роду Маркевичів. Його батько Андрій Маркевич, внук віце-канцлера В.Кочубея, співучень В.Жуковського, деякий час служив перекладачем іноземних справ  у Дрездені і Константинополі. Пізніше у своїй садибі займався бджільництвом, садівництвом. У спадок від батька Микола Андрійович отримав маєток с. Турівка, Згурівського рн. Київської обл. і 700 кріпаків.



Качанівка – це єдиний палацово  -  парковий ансамбль, що зберігся сьогодні у комплексі. Заснований у 1770 році, у 1981- став історико – культурним заповідником і лише у 2001 р. отримав статус національного. Між цими датами історія розквіту та занепаду унікальної пам′ятки садово – паркового мистецтва. 

Протягом  більш ніж двохсот років Качанівка змінила не один десяток власників – від генерального есаула Івана Ломиковського до поміщиків Тарновських, які надали їй довершеності та досконалості. Заснована була  відомим полководцем, генерал – губернатором Малоросії, героєм російсько – турецьких війн,  графом Петром Олександровичем Рум′янцевим– Задунайським (1772 р.). За проектом Карла Бланка зодчим Максимом Мосцепановим був побудований розкішний палац у романтичному стилі з елементами готики та спланований при ньому парк. 




( до 210-ї річниці від дня народження В.М.Забіли).


Під такою назвою побачила світ збірка віршів українського поета-романтика Віктора Забіли, видана Іваном Франком у 1906 році. Поезія в основному інтимна, за змістом автобіографічна, вражає серце, викликає в душі якийсь особливий зажурливий настрій. А ще примушує задуматись над долею митця, самобутній талант якого так і не був втілений до кінця.

А втім, Забіла мав від природи немалий поетичний хист і за кращих умов виховання та життя він міг бути виразним і талановитим поетом. Як зауважив Пантелеймон Куліш, «…Це був чолов′яга з великим природним даром. Хоч може хто й здивується, та я скажу, що це в нас був би другий Гоголь, ще, може, до того Гоголь український, коли б у нього була така дорога, як у Гоголя, і такі приятелі».






(до 185-річчя від дня народження Марко Вовчок)
      
      «Живу  думкою одною про  ті  світлі часи,  коли  людина стане  володарем  своєї долі, свого  щастя» — так писала Марко Вовчок  — класик української літератури, прозаїк, поетеса, перекладачка, засновниця дитячої української прози. 
      Народилася Марко Вовчок  (у дiвоцтвi Марiя Олександрiвна Вiлiнська; у замiжжi — Маркович (у першому шлюбi), Лобач-Жученко (у другому) 10 грудня (22 за старим стилем) 1833 року в маєтку Єкатерининське Єлецького повіту Орловської губернії у збіднілій дворянській сім’ї майора Сибiрського гренадерського полку Олександра Олексiйовича Вiлiнського (Вiленського). Мати письменницi, Параскева Петрiвна, походила з дрiбномаєткового дворянського роду Данилових була грамотною людиною, знала  декілька мов, любила музику, чудово співала.  Дитинство Марії пройшло в батьківському будинку, де ще ріс молодший брат Дмитро (1840 — після 1911). Дмитро Олександрович Вілінський також був відомим письменником. Згадував Дмитро, що ще з юних літ Марія прагнула до науки, не мала бажання гнатись за сучасною модою, завжди одягалась просто, рівно викладала коси і ці звички залишились у неї на все життя. 



Василь Васильович Тарновський, син В. В. Тарновського - молодшого «Васючок» - гідний нащадок славетного роду поміщиків Тарновських, які перетворили своє родинне гніздо Качанівку на культурно – мистецький осередок, де збиралася й спілкувалася творча інтелігенція. Поетів і письменників, художників і композиторів до творчості на лоні чарівної природи спонукало художньо – архітектурне середовище. 

       В родині Тарновських існувала традиція: старших дітей чоловічої статі називати Василями.

       Первісток Василя Васильовича – молодшого народився в 1872 році в родовому маєтку в Качанівці. Коли йому виповнився один місяць, його батько зібрав всіх сусідів та родичів і, після хрещення, з гордістю виніс свого первістка на срібній таці і познайомив з присутніми.





(до 165 – річчя від дня народження П.І. Харитоненка)


Прізвище українських Харитоненків стоїть в одному ряду з такими відомими промисловцями як Терещенки, Демидови, Морозови, Ситіни. Біля витоків їх величезного багатства стояв Іван Герасимович Харитоненко (1820 – 1891). Родом із небагатої сім’ї, що проживала у слобідці Нижня Сироватка Сумського уїзду Харківської губернії. Іван Герасимович оселився в м. Суми, де і розпочав свою комерційну діяльність, завдяки якій рід Харитоненків завдячував своєму фінансовому благополуччю. Основною сферою діяльності родини був цукровий бізнес. На початку 90-х ХІХ ст. родині належали шість цукрових заводів і один рафінований, близько 40 тисяч десятин землі. Географія справ Харитоненків була надзвичайно широкою:у найбільших містах Німеччини, Австро – Угорщини, Ірану діяли їх торгівельні склади. Жодна міжнародна виставка не обходилася без участі сумських цукроварів, продукція яких незмінно здобувала високу оцінку. Про це свідчать численні нагороди – золоті та срібні медалі.




(до 200 – річчя від дня народженняВ.І.Штернберга)

           В.І. Штернберг – відомий художник – пейзажист, майстер побутового жанру. Народився 12 лютого 1818 року в Петербурзі. Початкову освіту здобув вдома під керівництвом свого батька – викладача німецької мови та історії європейських народів. Хлопчик ріс хворобливою і слабкою дитиною. З дитинства любив малювати, хоча цьому його ніхто не вчив, юнак ходив по околицях Петербурга, змальовуючи дерева, будови. Одного разу в Петропавлівському парку доля щасливо звела його з молодим художником А. Г. Лебедєвим, який розгледівши талант В. Штернберга, допоміг йому вступити до Академії вільним відвідувачем. В. І. Штернберг 23 квітня 1835 року зарахований «по уважениюоколичных его способностей к художеству и крайне неостаточного состояния, не в пример другим в сверхштатные академисты второй степени на счет Академии в пейзажный класпрофесора М. Воробьева».



Авторизація





У цей день

Українське ділове мовлення. Календар свят

Друзі